1. Угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим;
2. Угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості;
Сьогодні хочу зупинитись на угоді про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим
Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого (ч. 1 ст. 469 КПК). Також укладенн угоди може бути ініційоване захисником, представником потерпілого, чи іншою особою, узгодженою сторонами, окрім слідчого, прокурора чи судді.
Така угода може бути укладена у кримінальному провадженні:
- щодо кримінальних проступків;
- щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості;
- у формі приватного обвинувачення.
Що стосується кримінальних проступків, то цей термін вперше започатковано новим КПК. Через те, що діючий Кримінальний кодекс не знає такого поняття, як кримінальний проступок, лише - злочин, то на даний час Кримінальний кодекс не містить жодного кримінального проступку.
Щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості. Ст. 12 Кримінального кодексу передбачено, що до злочинів невеликої тяжкості відносяться злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за вийнятком основного покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До злочинів середньої тяжкості, в свою чергу, відносяться злочини, за які передбачене покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленнням волі на строк не більше 5 років.
Тобто, наприклад, особа обвинувачується в злочині, передбаченому ч. 1 ст. 139 КК - ненадання допомоги хворому медичним працівником. Покарання за цією статтею передбачає штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це злочин невеликої тяжкості, тому обвинувачений за цією статтею може укласти угоду про примирення із потерпілим.
Щодо кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Це таке провадження, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого і лише певного переліку злочинів, передбаченого ст. 477 КПК.
Проте, не допускається укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила злочин, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.
Укладання угоди про примирення може бути ініційоване в будь-який момент, починаючи з моменту повідомлення особи про підозру і до моменту видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Якщо кримінальне провадження здійснюється щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у кількох злочинах, серед яких є злочини невеликої або середньої тяжкості, то угоду про примирення може бути укладено лише щодо злочину невеликої або середньої тяжкості. Кримінальне провадження щодо такого злочину повинно бути виділене в окреме провадження.
Якщо в кримінальному провадженні є декілька потерпілих від одного злочину, то в такому випадку угоду про примирення може бути укладено лише зі всіма потерпілими. Укладається одна угода, в якій відображаються вимоги кожного окремого потерпілого щодо розміру шкоди, яку необхідно відшкодувати, строку його відшкодування тощо. Якщо ж укладення угоди про примирення погоджено не зі всіма потерпілими - не всі виявили бажання її укласти, в такому випадку угода про примирення укладається окремо із кожним потерпілим, який виявив згоду її укласти; кримінальне провадження в такому випадку щодо кожної особи - потерпілого, із якою досягнуто згоди на укладання угоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК).
Особи, які приймали участь під час укладання угоди про примирення, не можуть бути допитані в якості свідків щодо обставин, які стали їм відомі в зв'язку із цим (п. 8 ч. 2 ст. 65 КПК).
Укладання угоди про примирення має такі наслідки (ст. 473 КПК):
а) для підозрюваного, обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку та відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК (права на судовий розгляд та інше);
б) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідний злочин і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Невиконання угоди про примирення, в свою чергу, має наслідком те, що протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) потерпілий або прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив угоду, про скасування вироку (ст. 474 КПК).
Тепер поговоримо щодо форми такої угоди та її необхідних елементів.
Ст. 471 КПК містить деякі вимоги щодо змісту угоди про примирення. Так, в угоді про примирення повинно бути зазначено:
- формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація;
- істотні для кримінального провадження обставини;
- розмір завданої злочином шкоди та строк її відшкодування, або перелік дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений повинен вчинити на користь потерпілого із зазначенням строку їх вчинення;
- узгоджене покарання та згода стрін на його призначення, або згода на його призначення та звільнення від його відбування з випробуванням (докладно щодо звільнення від показання в зв'язку із випробуванням - ст. 75 КК);
- наслідки затвердження угоди (ст. 473 КПК) та наслідки її невиконання (ст. 474 КПК).
Ось і все щодо угоди про примирення.
Приклад угоди про примирення можна знайти тут.
Приклад вироку із затвердженням угоди про примирення та звільненням від відбування покарання в зв'язку із випробуванням можна подивитись тут.
Також раджу ознайомитися із Постановою Пленуму ВССУ від 11.12.15 №13 "Про практику здійснення кримінального провадження на підставі угод".
Комментариев нет:
Отправить комментарий