Із прийняттям законодавчих змін в сфері трудового права, зокрема стосовно підвищення відповідальності роботодавців за порушення трудового законодавства, до мене часто звертаються підприємці із проханням роз'яснити нюанси укладання, в світлі цих змін, цивільно-правових договорів із особами, які виконують на підприємстві певну роботу або надають певні послуги.
Спочатку розповім про цивільно-правовий договір та деякі його відмінності від трудового договору.
Сама велика відмінність, яка одразу кидається в очі, це законодаче регулювання відносин. Адже після укладання трудового договору між його сторонами виникають трудові відносини, врегульовані трудовим законодавством, перш за все - Кодексом законів про працю (далі за текстом - КЗпП). Коли ж укладається цивільно-правовий договір, - між сторонами виникають вже не трудові, а саме цивільно-правові відносини, врегульовані цивільним законодавством; перш за все це Цивільний кодекс (далі - ЦК).
Так, відповідно до ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Тобто, із цього визначення можна виділити такі елементи відносин:
- виконання певної роботи, причому, звертаю увагу, на перше місце ставиться саме процес виконання робіт, а не результат;
- дотримання працівником після укладання трудового договору правил внутрішнього трудового розпорядку;
- отримання заробітної плати, причому це заробітна плата не за виконану роботу, тобто не за її результат, а за сам факт виконання роботи;
- забезпеченість працівника необхідними для виконання роботи умовами праці.
Теперь, визначемо поняття цивільно-правового договору. В законодавство України не міститься поняття цивільно-правового договору в контексті його укладання між організацію та фізичною особою. Тому я вирішив звернутися до практики Вищого спеціалізованого суду, а саме до ухвали цього суду від 15.04.2015 р. в справі №6-48369св14.
Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Виділемо елементи цих відносин:
- виконання певної роботи або надання певних послуг, які мають конкретний кінцевий результат;
- отримання плати саме за результат, а не за факт виконання роботи;
- непоширення всіх вимог та гарнтій трудового законодавства на відносини між фізичною особою та організацією, і той же час, поширення вимог цивільного законодавства на такі відносини, в тому числі в частині чинності такого договору та правомірності. Це дає змогу фізичній особі - стороні договору, самостійного організовувати свій час, не підпорядковуючись встановленим в організації годинам роботи.
Виділення головних ознак в цих двох видах відносин дає можливість зрозуміти, що повинно бути, або не повинно бути, в цивільно-правових відносинах, щоб не назвати їх трудовими. Це дуже важливо, адже недотримання цього дає змогу заінтересованому органу визнати в судовому порядку укладений із фізичною особою цивільно-правовий договір, в силу положень ст. 235 ЦК, удаваним, тобто таким, який вчинено з метою приховування іншого правочину. Прецеденти є.
Керуючись вищенаведеними елементами цивільно-правових і трудових відносин, а також деякою судовою практикою, під час укладання цивільно-правового, варто пам'ятати наступне:
1. Т.к. фізична особа за цивільно-правовим договором отримує винагороду не за процес виконання роботи чи надання послуги, а за її результат, не варто укладати такі договори на значний час. Краще - на строк до одного кварталу. Після закінчення можна укласти новий на той самий термін.
2. Не забувайте чітко прописувати розмір винагороди за договором, причому конкретну суму, а результати роботи чи послуг оформлювати відповідними актами. І ні в якому разі не називати в договорі винагороду по ньому заробітною платою.
3. Чітко прописувати, які саме роботи або послуги повинні бути виконані чи надані. В ідеалі, із зазначенням конкретного їх результату. Тобто, наприклад, надання послуг із підготування бухгалтером квартального звіту. Результат - підготовлений звіт, за що бухгалтер отримує винагороду за договором.
4. Ні в якому разі не вказувати в цивільно-правовому договорі обов'язку фізичної особи знаходитися певний час на робочому місці, підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Адже, як я вже казав, вимоги та гарантії трудового законодавства на таку особу не поширюються.
Тепер щодо оподаткування.
Виплати за цивільно-правовим договором оподатковуються так само, як і заробіна плата за трудовим договором, тобто 18% ПДФО, 1,5% військового збору та 22% ЄСВ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий