Оскарження рішення ФГВФО щодо визнання правочину недійсним

Доброго дня всім!

Сьогодні хочу торкнутись теми сфери банківських правовідносин, а саме теми визнання ФГВФО правочинів недійсними.

Як відомо, держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) гарантує кожному вкладнику, в разі виведення проблемного банку з ринку, повернення суми його вкладу разом із процентами в розмірі 200 тисяч гривень (ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - далі за текстом - Закон).

Проте, на практиці, виходить так. що не всі вкладники отримують свої кошти в рамках гарантованих 200 тисяч гривень. ФГВФО вдається до різних хитрощів, аби не повертати або затримати повернення належних вкладникам грошових коштів.

Однією із таких хитрощів є визнання правочину за вкладом недійсним.

Механізм наступний.

Після введення в проблемний банк тимчасової адміністрації, ФГВФО набуває, відповідно до ст. 36 Закону, всіх повноважень органів управління і контролю банку. З цього моменту Фонд зобов'язаний перевірити всі вчинені банком правочини (в тому числі і укладені договори) на предмет їх відповідності Закону та Цивільному кодесу (ч. 2 ст. 38 Закону) та виявити нікчемні правочини, тобто такі, які не відповідають нормам банківського та цивільного законодавства.

ч. 3 ст. 38 Закону встановлено перелік підстав, за якими ФГВФО може визнати правочин нікчемним. Найпопулярнішими підставами з наведених в цій частині є останні три:

"7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.".

Тобто вкладник може і не знати про те, що його договір банківського вкладу опинився у "групі ризику". І дізнатися про те, що виплати суми гарантування за його вкладом йому не дочекатися, вже після невключення інформації про нього у реєстр вкладників, які мають право на відшкодування гарантованих сум за вкладом, а з часом, і отримання ним від Фонду "листя щастя" - повідомлення про нікчемність правочину. Зазначений лист фонд доповнює посиланням на ст. ст. 215 ("недійсність правочину") та 216 ("правові наслідки недійсності правочину") Цивільного кодексу.

Це один момент, який є результатом діяльності банку. Другий момент, за яким вкладник може отримати так звану "нікчему", є вже результатом діяльності самого вкладника, а саме здійснення ним так званого "дроблення вкладу". По-простому, це, наприклад, коли вкладник, який поклав в банк, припустимо, 400 тисяч гривень, після закінчення строку договору, не отримуючи гроші із каси, вирішує переоформити договір, розбивши цю суму коштів на дві частини, оформлюючи договір на себе та, приміром, на свого рідного, по 200 тисяч кожний, з метою того, щоб сума коштів підпадала під суму гарантування.

Юридично, процедура "дроблення вкладу" - це перерозподіл грошових коштів в межах одного банку між фізичними особами з метою отримання за рахунок Фонду відшкодування понад встановлений граничний розмір.

В зазначених вище "листах щастя" Фонд роз'яснює вкладнику положення ст. 216 Цивільного кодексу, вказуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Давайте тепер розбиратися.

Нікчемним, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу, є той правочин, нікчемність якого встановлена в законі. Тому, щоб назвати правочин нікчемним, Фонду не потрібно звертатись до суду, доказувати це. Нікчемність вже встановлена законом. Фонду лише потрібно своїм рішенням "підігнати" певний правочин під одну із підстав, зазначену в ч. 3 ст. 38 Закону. А потім вже вкладнику потрібно бігати по судах та доводити свою правоту.

Судова практика схиляється як на бік вкладника, так і на бік Фонду. Проте можу сказати, що у вкладника є доволі непогані шанси відстояти свій вклад та змусити ФГВФО включити інформацію про себе до реєстру вкладників.

Що для цього потрібно знати, щоб захистити свої права?

Вище я навів визначення нікчемного правочину відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу, проте, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу, такий правочин, щоб бути нікчемним, повинен порушувати публічний порядок, тобто повинен бути спрямованим на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

І Фонд, визнаючи правочин вкладника нікчемним, повинен не просто це сказати та послатися на один із пунктів ч. 3 ст. 38 Закону, а й довести, що такий правочин порушує публічний порядок.

Така позиція, в свою чергу, відображується у відповідних рішеннях Вищого адміністративного суду України, приклади яких можна побачити тут: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Також, як правило, адміністративним судом не визнаються належними, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства, доказами надані Фондом виписки по особовому рахунку як доказ нікчемності банківського рахунку та вчинених за ним операцій. Відповідні позиції Вищого адміністративного суду України можна побачити тут: 1, 2, 3, 4.