1.11. Закон України «Про адвокатуру» 1991 року. Його підготовка, прийняття та введення в дію. Набуття статусу адвоката за цим Законом. Права і обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність за Законом України «Про адвокатуру».

Цей пост створений в рамках підготовки до адвокатського іспиту. Також є відповідна тема на моєму форумі. Долучайтесь ;-)

На виконання рішень Установчого з’їзду адвокатів 1990 року правління Спілки утворило комісію, яка розпочала роботу над проектом першого в Україні Закону про адвокатуру. Наприкінці 1990 року концепція закону «Про адвокатуру України» і його перший варіант були підготовлені членами комісії. А на початку 1991 року почалося обговорення принципово нової концепції Закону.

Концепція і законопроект були детально обговорені спілчанами і після тривалої дискусії, що точилася поміж адвокатами, правління САУ затвердило ці документи. Підготовлений нею проект Закону «Про адвокатуру» Спілка адвокатів України внесла, користуючись своїм правом законодавчої ініціативи, на розгляд Верховної Ради України. Концепцію Закону «Про адвокатуру», яка в цілому була сприйнята народними депутатами позитивно

У 1992 році основні положення цієї Концепції, за пропозицією САУ, були включені в затверджену Верховною Радою України Концепцію судово-правової реформи в Україні.

При розгляді законопроекту «Про адвокатуру» народні депутати піддали критиці більшість статей законопроекту. Однак 19 грудня 1992 року Закон України «Про адвокатуру» був прийнятий і введений у дію з 1 лютого 1993 року.

Згідно із цим Законом, адвокатом могла бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокатом не міг працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не могла бути особа, яка мала судимість.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій було вручено це свідоцтво, приймала Присягу адвоката України.

При здійсненні професійної діяльності адвокат мав право:

- представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: 1. запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою; 2. ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; 3. отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян; 4. застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; 5. доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6. бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7. виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний був неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не мав права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Також адвокат не мав права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як 1) слідчий, 2) особа, що провадила дізнання, 3) прокурор, 4) суддя, 5) секретар судового засідання, 6) експерт, 7) спеціаліст, 8) представник потерпілого, 9) цивільний позивач, 10) цивільний відповідач, 11) свідок, 12) перекладач, 13) понятий, 14) у випадках, коли він був родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених чиниим на той момент КПК.

Згідно із Законом України «Про адвокатуру» 1992 року, оплата праці адвоката здійснювалася на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Разом з тим, якщо адвокат брав участь в кримінальному процесі як захисник за призначенням, то оплата праці адвоката здійснювалася за рахунок держави. Також Правила адвокатської етики встановлювали, що в угоді про надання правової допомоги (договорі, контракті) визначається обов’язок сторони (клієнта) сплатити гонорар за дії адвоката з надання правової допомоги, а у випадку необхідності й -фактичні витрати, пов’язані з виконанням угоди. Ці витрати не включаються до суми гонорару, який є винагородою за виконані адвокатом дії з надання правової допомоги. В цих же правилах сказано було, що гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Що стосується дисциплінарної відповідальності адвоката, то в Законі України «Про адвокатуру» 1992 року була встановлена дисциплінарна відповідальність адвоката за порушення його вимог, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури могла застосувати у цих випадках до адвоката такі дисциплінарні стягнення: попередження, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Також дисциплінарна відповідальність адвоката наставала й у разі порушення згаданих у Присязі адвоката України принципів адвокатської діяльності — принциповості, чесності, поваги до професії тощо.