1.5. Адвокатура України у 1917-1922 роках. Організаційні форми адвокатської діяльності у цей період

Цей пост створений в рамках підготовки до адвокатського іспиту.
В період Центральної ради, гетьманату Скоропадського та Директорії була частково реформована імперська судова система, проте це ніяк не вплинуло на діяльність присяжної та приватної адвокатури.

Із становленням радянського режиму, почала і змінюватися діяльність адвокатів на території України. Адвокатура вважалася буржуазним інститутом, що обумовило її послідуючу докорінну зміну. Декретом «Про суд» 1917 року присяжну адвокатуру було скасовано, без будь-якої заміни. Здійснювати представництво в суді дозволялося кожному, хто мав громадянські права.

В 1919 році Совнарком УРСР затвердив тимчасове положення «Про народні суди та революційні трибунали СРСР», згідно з якими, при судах та трибуналах створювалися колегії правозаступників, які зараховувалися на державну службу та отримували заробітну плату. Вони формувалися виконкомами (у повітах) та міськими радами (у містах) із складу осіб, які відповідали вимогам до виборців. До колегій здебільшого приймали за партійною ознакою. Її члену зараховувалися на державну службу та отримували заробітну плату.

Також в цьому році були утворені юридичні консультації.

Обов’язкова участь захисника забезпечувалася в усіх справах, що були підсудними революційним трибуналам, а на попередньому слідстві це питання вирішував слідчий. Захисники і представники в судах призначалися за пропозицією суду міськрадами депутатів або повітових виконкомів, також могли примусово залучатися колишні присяжні повірені.