Лекція та її різновиди в юридичному вищому навчальному закладі (на факультеті)

Автор: Галиця Олександр
Кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри конституційного і адміністративного права Київська державна академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
Київ

     Поняття лекції
Слід відмітити, що лекція в юридичному ВНЗ (на факультеті) має деякі особливості, до яких можна віднести:

• посилання в лекції на нормативні акти: Конституцію України, кодекси, інші закони, підзаконні акти (Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, накази Мін’юсту тощо);
• застосування в лекції прикладів з юридичної практики (вироків, рішень, ухвал, постанов судів, слідчих дій і дій оперативно-розшукових органів тощо). Причому можуть наводитися приклади як позитивні, так і негативні з відповідними коментарями;
• застосування в лекції прикладів з прищеплення студентам фахових навичок юриста;
• виховання у студентів моральних якостей майбутнього юриста (честі, порядності, принциповості, шанобливого ставлення до громадян, навіть до тих, які вчинили тяжкі злочини, дотримання законності тощо).

     Слово лекція походить від латинського lektio – читання. Але кожному педагогу відомо, що лекція не є зачитуванням певного тексту. Навпаки, читання тексту, в тому числі і тексту спеціального,  заздалегідь підготовленого  викладачем  не підпадає під визначення лекції і не може бути названо лекцією.
     Читання тексту не може бути названо лекцією і в тому випадку, коли викладач має артистичні здібності і може прочитати текст емоційно й виразно. Таке визначення лекції прийшло до нас з далеких часів. У середньовічний період під лекцією розуміли читання і коментування тексту певної книги. У наш час поняття лекції змінилось, а назва залишилась.
Лекція – це перш за все спілкування викладача з аудиторією живою, емоційною, гарною, грамотною мовою.
     В літературі є декілька визначень лекції, зокрема:
     «Лекция – систематическое, последовательное изложение учебного материала, какого-либо вопроса, темы, раздела предмета, методов науки» (БСЭ, 3-е изд.. – М.: «Советская энциклопедия» 1973. – Т. 14. – С. 842–843); «Лекция – устное изложение учебного предмета или какой-либо темы, а также запись этого усного изложения» (C.И.Ожегов. Словарь русского языка. – М.: «Русский язык». – 1984. – С. 275); «Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоювання теоретичного матеріалу» (Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р., №161).
     На думку автора, всім наведеним нами визначенням лекції більшою мірою притаманні риси навчальної лекції, але також мають місце ознаки популярної лекції. Крім того, існують різні підходи в інтерпретації цього поняття. Якщо в перших двох визначеннях відбивається процес читання лекції «систематическое, последовательное   изложение   учебного   материала»;   «устное   изложение учебного предмета», то в останньому варіанті ідеться тільки про форму викладу: «Лекція – основна форма проведення навчальних занять».
     Тому передусім необхідно дати загальне визначення лекції і, виходячи з нього, визначення таких її різновидів, як навчальна лекція і популярна лекція. На думку автора, загальним визначенням лекції слід вважати наступне: «Лекція — це прийом передачі інформації шляхом систематичного, послідовного викладення матеріалу з конкретної галузі науки і техніки, а також культури в усній формі». В практиці використовується ряд видів лекцій, на яких автор зупиниться після представлення відповідної схеми.  
     Зупинімося на викладених у схемі видах лекцій більш детально.

Популярна лекція

     Популярна лекція має розважально-інформаційний, просвітницький характер, її мета – надати слухачам інформацію з конкретних питань, зокрема, юридичних наук, культури тощо в популярній формі для розширення їх світогляду і піднесення  інтелектуального рівня.
     Популярна лекція має такі ознаки:

1) аудиторія за інтересами, слухачі можуть бути різного фаху, різного рівня освіти, різного віку.
    Можливо, що популярна лекція буде читатись і для фахівців одного фаху, але не з питань, які прямо дотичні до їх фаху. Слухачів популярної лекції об’єднує бажання отримати неординарну, невідому широкому загалу, але цікаву інформацію з конкретних питань в тій чи іншій царині науки, техніки, культури. Такими є, наприклад, лекції з міжнародних питань, про новітні досягнення в лікуванні тих чи інших хвороб, про боротьбу зі злочинністю, щодо правового статусу подружжя тощо.
     Аудиторія, принаймні якась її частина, вже має деякі знання з висвітлюваних у лекції питань, але бажає дізнатися про щось нове, сенсаційне! Тому лектор, який читає популярну лекцію, повинен бути обізнаним у всіх новітніх досягненнях з тієї проблеми, з якої читається лекція.

2) аудиторія під час слухання популярної лекції не працює, а радше відпочиває. 
    Тому популярна лекція повинна читатися у розважальному стилі. Лектору на рівні з наведенням цікавих прикладів з практики слід достатньо широко застосовувати жарти, розповідати різні історії (не обов’язково правдиві, передусім – цікаві). Крім обов’язкової вимоги до лектора читати лекції грамотною «чистою» мовою, слід додати, що його мова повинна бути досить емоційною.

3) слухачі, як правило, зміст популярної лекції не конспектують, але лекція не досягне поставленої мети, якщо вони не занотують принаймні 2–3 найбільш цікавих і необхідних для них положення. 
    В противному разі в лекції не було нічого такого, щоб зацікавило її слухачів. В окремих випадках лекція може конспектуватися слухачами майже повністю, наприклад, лекція із садівництва, городництва, тоді її слід читати як навчальну.
    Особливості читання популярно-циклових лекцій, тобто комплексу лекцій (лекційного курсу), з  певної проблеми, полягають у тому, що:

• по-перше,  лектор на першій лекції повинен виголосити вступне слово, в якому викласти: мету читання курсу лекцій, їх зміст, порядок і черговість їх читання;
• по-друге,  в кінці кожної лекції, після того, як буде зроблений висновок, лектор повідомляє слухачам тему наступної лекції  і говорить про те,  який вона матиме зв’язок з темою щойно прочитаної лекції, а перед початком наступної лекції лектору слід нагадати зміст тієї, що була прочитана раніше і показати зв’язок між ними;
• по-третє, при завершенні читання курсу лекцій лектору необхідно зробити висновок з матеріалів останній лекції і всього курсу лекцій, підкреслити, де і як отримані під час слухання лекцій знання слухачі можуть застосувати у своїй діяльності.

Навчальна лекція

     Спочатку  розглянемо загальну характеристику навчальної лекції, а потім – її різновиди.
     Навчальна лекція суттєво відрізняється від популярної. До її особливостей слід віднести:

1) зміст навчальної лекції чітко визначений навчальним планом і програмою курсу тієї чи іншої юридичної дисципліни. 
    Кожен лектор читає лекції індивідуально, вкладає в їхній зміст якісь особливі, залежно від його досвіду, методики читання лекцій. Немає двох ідентичних лекцій на одну й ту саму тему. Але серцевина лекції, її програмний обсяг повинні бути єдині у всіх лекціях на конкретну тему.
Теми і зміст популярних лекцій постійно міняються. Вони залежать від державної політики, генеральної лінії державних органів, прийняття нових юридичних актів та інших конкретних обставин.

2) методика читання навчальної лекції теж суттєво відрізняється від методики читання популярних лекцій.
    Як зазначалося раніше, популярна лекція має розважально-інформаційний характер. Навчальна ж лекція являє собою напружену спільну працю як лектора, так і студентів.
    Лектору слід читати лекцію в такому стилі і темпі, щоб студенти могли законспектувати її зміст. На думку автора, наслідком прочитаної навчальної лекції у студента повинен бути добротний конспект. У противному разі ККД такої лекції близький до нуля.
     Темп читання популярної лекції не регламентується, оскільки він не має значення для слухачів. Він залежить від ораторських здібностей  лектора. В окремих місцях лекції він може бути повільним, наприклад, коли лектор перераховує особливості і ознаки якогось явища, і прискореним, коли лектор словесно відтворює перебіг подій, які протікають в швидкому темпі.
     При   викладенні   автором   методики   читання   популярних   лекцій відмічалося, що вони повинні читатись емоційно, із застосуванням різних прийомів для зацікавлення слухачів (наведення цікавих прикладів, згадування про різні події і навіть розповідь анекдотів, цитування перлин народної мудрості, прислів’їв, приказок  і т. ін.)   .
     Такі ж прийоми доцільно застосовувати і на навчальних лекціях, особливо в другій половині її читання, але не на шкоду змісту лекції. Як бачимо, популярна лекція і навчальна лекція мають свої особливості, мету, методику читання. Тому читати навчальну лекцію в популярному стилі або популярну як навчальну недоречно і навіть шкідливо.
     З цього приводу хотілося б навести приклад, який мав місце в одному з ВНЗ, в якому навчався автор цієї статті.
     Програмою ВНЗ передбачено читання предмета «Історія політичних учень.» Предмет цікавий, але надто об’ємний – підручник нараховував близько чотирьохсот сторінок.
Цей предмет читали два фахівці на двох потоках: професор Покровський і доцент Струнніков.
Професор читав лекції емоційно й цікаво. Слухати його було саме задоволення, в аудиторії завжди панували пожвавлення і сміх. В ранзі популярної ця лекція професора була чудовою, але як навчальна вона наближалася до нуля. У студентів не було конспектів і практично не було знань з предмета. На іспитах професор ставив оцінки залежно від оцінок з інших предметів, трійок не ставив взагалі.
     Доцент Струнніков читав навчальні лекції з дотриманням встановлених правил. Студенти мали гарні конспекти і непогані знання з предмета. Але на іспитах крім четвірок і п’ятірок, він виставляв і трійки, і навіть двійки.
     На нашу думку, наведений приклад говорить сам за себе і коментувати його не має сенсу.
Зі сказаного можна зробити висновок, що популярна лекція і навчальна мають різну мету і різну методику читання. Тому вони не можуть підміняти одна одну.

Навчально-практична лекція 

     Навчально-практична лекція має суттєве значення для студентів юридичних ВНЗ (факультетів), оскільки дає їм можливість:

• більш детально і глибоко зрозуміти теоретичні положення;
• значення правильного підходу юристів-практиків до своїх обов’язків, до долі окремих громадян, яких підозрюють у вчиненні злочинів;
• отримати більш чітку інформацію про діяльність фахівців-юристів у справі боротьби зі злочинністю.

     Все це сприяє формуванню у студентському середовищі порядних, чуйних, відповідальних фахівців-юристів.
     До особливостей навчально-практичної лекції слід віднести ту обставину, що вона не є плановою, не відбита в робочій навчальній програмі, не читається з якоїсь конкретної теми. Вона є додатком до робочої навчальної програми, але додатком суттєвим і необхідним. Навчально-практична лекція допомагає студентам більш ретельно заглибитись у питання, які вивчаються, і більш чітко їх зрозуміти.
     Але зловживати з навчально-практичними лекціями не слід, їх може бути прочитано одна-дві з дисципліни, оскільки вони не несуть якусь нову інформацію, а тільки підтверджують, удосконалюють ту, що студентам вже відома з навчально-теоретичних лекцій прочитаних з дисципліни.
     Навчально-практичні лекції читаються практичними працівниками-юристами. Така лекція є доповненням до навчально-теоретичних лекцій, передбачених навчальним планом.
     Якщо однією з особливостей навчально-теоретичних лекцій є викладання теоретичного матеріалу і підтвердження його прикладами з практики, то мета навчально-практичної лекції діаметрально протилежна. Вона полягає у наведенні прикладів з практики і обґрунтуванні їх теоретичними положеннями.
     Навчально-практична лекція повинна відповідати таким вимогам:

• має бути встановлено, до якої дисципліни чи її розділу (теми) відноситься лекція. Виходячи з цього визначається її тема і зміст, конкретні теоретичні питання, які будуть підтверджуватися прикладами з практики, тобто лекція повинна бути чітко структурована, встановлений її напрямок;
• не слід в лекції наводити приклади, навіть цікаві, безсистемно, з різних предметів і навіть з різних питань щодо одного предмета, якщо вони не відповідають темі лекції.

     У навчально-практичній лекції можуть наводитись як позитивні, так і негативні приклади. Звичайно, студенти повинні чітко знати, який приклад позитивний, а який негативний і чому. Але в абсолютній більшості слід наводити позитивні приклади. На думку автора, їх повинно бути щонайменше 80%.
     Якщо в лекції наводиться значна кількість негативних прикладів, у студентів може скластися враження, що в окремих правоохоронних органах або інших юридичних установах, приклади з діяльності яких наводяться, погано організована робота, хоча це не завжди так.
     Приклади необхідно наводити стисло і зрозуміло, виходячи з того, які теоретичні моделі і прийоми могли бути застосовані в цьому конкретному випадку, які були допущені помилки, що не було враховано.
     Кожен приклад слід розкласти на складові частини, порівняти їх і зробити висновки.
     Приклади повинні бути цікаві (незвичайні) та інформативні.
     За відсутності перерахованих умов лекція не викличе інтересу у студентів і не досягне поставленої мети. В лекції може бути наведений і один суттєвий приклад.
     Для того, щоб читач краще з’ясував порядок наведення прикладів в навчально-практичній лекції; автор наведе приклад зі своєї практики, який мав місце давно, але, на думку автора, актуальний і нині.
     У колгоспі одного з сіл Хмельницької області загинуло більше ста голів великої рогатої худоби. Після експертного дослідження внутрішніх органів худоби доведено, падіж корів був наслідком отруєння арсеном.
     Було висунуто декілька версій, але я зупинюся на одній із них:
«Хімікати, які містять арсен, підсипала в жолоб, з якого напували корів, громадянка «К» з метою помсти бригадиру тваринницької ферми».
     Ця версія витікала з таких обставин:

• у піднігтьовій речовині, вилученої у громадянки „К», був найдений арсен;
• громадянка «К» за два місяці до цієї події була звільнена з роботи з посади доярки за погане виконання своїх обов’язків;
• жолоби, з яких напували худобу і на дні яких був знайдений арсен, розміщалися біля будинку «К», що давало їй можливість непомітно підсипати в них хімікати.

     Виходячи з добутих доказів, були всі підстави для арешту «К». На цьому наполягало керівництво.
     Однак під час допитів цієї жінки не можна було дійти однозначного висновку, що саме вона є злочинницею. Тому було прийнято рішення утриматися від арешту і продовжити розслідування.
     Через деякий час вдалося встановити причини того, що сталося.
Посередині двору, на якому перебувала худоба, була велика вирва від бомби (приблизно 10 м. в діаметрі). Через дощ худобу вирішили на пасовище не виганяти і вона залишалася на цьому дворі. За два дні до розглядуваного випадку у вирву висипали сміття з розібраної прибудови до сусіднього будинку, в якій раніше зберігались отрутохімікати, до складу яких входив арсен і сіль. Враховуючи, що організм корів потребує солі, вони наїлися того сміття, внаслідок чого і отруїлися.
     Такий підхід, на думку автора, повчальний і свідчить про те, що слідчий (особа, яка проводить дізнання) може тільки тоді прийняти рішення, коли впевнений в його вірності і враховувати, що від його рішення залежить доля людини.
//1. Більш детально дивись: Галиця О.С. Не поспішай з висновками. Випадок із практики // Юридична газета. – 9 вересня 2008 р. – С. 16.

Вступна лекція

     Мета вступної лекції – дати загальну інформацію про той чи інший предмет, викласти основні його положення, особливості вивчення, а також прийоми і методи контролю знань студентів. Доцільно на початку лекції за допомогою проекційної апаратури продемонструвати схему, за якою б були викладені розділи цього предмета і теми, які в нього входять, у
логічному взаємозв’язку.
     Така схема дасть можливість студентам дістати загальне уявлення про предмет, з якого читається вступна лекція і з’ясувати з яких розділів, тем він складається.
     Продемонструємо таку схему з сімейного права.

Сімейне право

Патронат над дітьми

Загальна  частина

Особлива частина

Права та обов’язки чл. сім’ї

Захист сім. прав та обов’язків

Сім’я

Подружжя

Батьки та діти

Особисті права

Майнові права

Права та обов’язки з утримання

Майнові права

Права по  утриманню утриманню

Визначення  походження дитини

Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів

Усиновлення

Опіка та піклування

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Особисті права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів

Обов’язки з утримання інших членів сім’ї та родичів

     Мета демонстрації такої схеми – перед читанням лекції дати студентам систематизовану загальну інформацію про її зміст. Це дасть можливість студентам легко розібратися в структурі всього матеріалу лекції і з’ясувати місце кожного питання в цій структурі.
     Тобто, тут чітко застосовується метод вивчення тієї чи іншої теми
дисципліни від загального до окремого, що полегшує завдання студента з освоєння викладеного матеріалу. Звичайно, кожному студентові складно дати таку схему, для цього необхідні чималі кошти, які, як правило, у ВНЗ відсутні.
     Разом з тим мати студентам таку схему бажано. Її можна помістити в методичну розробку для студентів, або дати студентам декілька екземплярів і запропонувати їх розмножити в необхідній кількості.
     Наявність подібної схеми у конспекті студента буде корисною.
     У подальшому викладачу слід в загальній формі дати характеристику кожній складовій частині цього предмета.
     У вступній лекції необхідно викласти прийоми і методи, які будуть застосовані при   вивченні   предмета, з якого   читається  вступна  лекція;   дати  їх характеристику; зазначити, які конкретно  види занять  проводитимуться:  лекції, семінари, практичні і лабораторні заняття; які заходи будуть застосовані – конференції, екскурсії, зустрічі з видатними людьми; яка мета проведення цих заходів і на які наслідки проведення цих заходів розраховує викладач.
     Крім того, у вступній лекції слід викласти методи і прийоми поточного і підсумкового контролю знань студентів, показати порядок їх застосування. Якщо планується застосування нетрадиційних прийомів контролю знань: поточних (розробка кросвордів, тестів, сценаріїв відеофільмів і т. ін.); підсумкових (іспитів, заліків) – застосування комп’ютерних програм, лектору необхідно:

1. викласти суть цих методів і їх мету, задачі студентів при виконанні запропонованих робіт, порядок оцінки їх знань.
2. Особливості підготовки студентів до заліків і іспитів, які проводяться за
   допомогою комп’ютерного контролю.
3. Порядок складання заліків і іспитів за допомогою комп’ютерного контролю, а також умови їх перескладання.

     Крім того, у вступній лекції слід поінформувати студентів, яка література є в бібліотеці з предмета, що ними вивчається, в якому обсязі ця література повинна бути освоєна студентами. А також викласти особливості роботи з цією літературою, якщо вони є.
     У разі необхідності дати рекомендації студентам придбати   конкретні видання юридичної літератури в особисту власність і пояснити, навіщо це необхідно і як студентам користуватися цією літературою.
     Вступні лекції, як і традиційні, на думку автора, слід читати в такому ж темпі і з застосуванням таких самих прийомів і методів. На цих питаннях автор вже зупинявся.
Студентів також слід повідомити відносно застосування лектором деяких нетрадиційних методів навчання (застосування математики, ТЗН, комп’ютерних програм), викласти їх суть, мету, а також дії студентів із засвоєння інформації, яка передається за допомогою цих методів.

Оглядова лекція

     Оглядові лекції читаються перед іспитами, особливо державними, з метою відновлення в пам’яті студентів окремих найбільш важливих питань з предмета, який вже вивчався студентами протягом року.
     Зміст оглядової лекції визначається лектором і включає в себе вибіркову інформацію відносно всього курсу дисципліни і особливо тих тем, матеріал яких з найбільшими труднощами засвоюється студентами. Визначаються ці теми, виходячи з активності студентів на семінарах і отриманих ними оцінок, а також з відповідей студентів, які вивчали цю дисципліну в минулому, залежно від результатів екзаменів і отриманих ними екзаменаційних оцінок.
     Не слід у студентів вимагати конспектування змісту оглядової лекції. В ній у стислому вигляді повторюється той матеріал, що студенти вже вивчили. Але окремі питання студентам доцільно зафіксувати.
     Між тим періодом, коли студентами вивчалася дисципліна, і періодом, коли читається з неї оглядова лекція, як правило, минає певний час. Якщо оглядова лекція читається перед державним іспитом, то цей проміжок часу може бути значним. За період, який відділяє оглядову лекцію від традиційних, що читалися з конкретної дисципліни, могли відбутися і, як правило, відбуваються, значні зміни у чинному законодавстві і в теоретичних розробках. Задача лектора більш детально викласти зміст цих змін, дати можливість студентам їх законспектувати і порадити для вивчення конкретні джерела, в яких ці зміни відбиті. Такі зміни можуть бути відбиті у нових законах і підзаконних актах.
     Під час оглядової лекції студентам слід порадити самостійно вивчити нове законодавство, звернути увагу на окремі положення нових літературних джерел, а також на положення вивченої дисципліни, при відповіді  на які під час іспитів у багатьох студентів виникають труднощі, які позбавляють їх можливості отримати високу оцінку.

Підсумкова лекція

     Мета підсумкової лекції витікає з її назви – вона полягає в наступному:

1. зробити висновки з вивчення певної юридичної дисципліни або спецкурсу;
2. дати оцінку самому процесу вивчення цієї дисципліни (спецкурсу) і зробити необхідні висновки;
3. викласти рекомендації з ліквідації виявлених недоліків.

     Підсумкова лекція читається після закінчення вивчення дисципліни. Читати підсумкові лекції повинен лектор або більш кваліфікований педагог: професор кафедри, завідувач кафедри, декан, за умови, що вони є фахівцями в тій галузі, з якої читається лекція, і мають необхідний матеріал для її читання.
     Такий матеріал ці фахівці могли отримати:

• під час контрольних відвідувань лекцій;
• в процесі розгляду деяких конфліктів між студентами або між
  студентами і лектором;
• в процесі заслуховування звіту викладача про його роботу;
• в процесі індивідуальних бесід з лектором.

     Не слід збирати потрібну інформацію для такої лекції в процесі бесід зі студентами ні індивідуально, ні в групах (колективах). Сам факт збирання подібної   інформації   ставить   під   сумнів   професійність   лектора,   його добропорядність, принижує його гідність.
     Якщо студент сам прийшов на прийом до завідувача кафедри або іншого керівника ВНЗ і виклав якусь негативну інформацію відносно викладача, ця інформація повинна бути ретельно і всебічно перевірена. Якщо з’ясується, що викладач навмисно вдався до грубого порушення трудової дисципліни або порядку навчального  процесу, тоді до нього можуть бути застосовані відповідні санкції. Але це може бути дуже рідко і за якихось надзвичайних ситуацій.  
     Незалежно від того, хто буде читати лекцію, лектор чи один з його керівників, заздалегідь необхідно продумати і скласти план лекції, в якому передбачити  комплекс  необхідних питань і  логічно обґрунтований порядок їх викладення. В підсумковій лекції можна викласти такі питання:

1. відмітити,  наскільки  повно  виконаний  навчальний  план;   якщо  є недовиконання, то з яких причин;
2. відвідування лекцій студентами (пропуски з об’єктивних і
   суб’єктивних причин);
3. показати успішність студентів і пов’язати це питання з відвідуванням студентами лекцій і занять;
4. відмітити, які питання (теми) навчального плану засвоєні краще, а які гірше і
   чому;
5. які недоліки були у студентів під час роботи на лекціях, при проведенні семінарських та інших занять, при виконанні завдань під час самостійної роботи (написання рефератів, складання кросвордів тощо);
6. зробити загальний висновок з питань оволодіння студентами програмним матеріалом;
7. дати рекомендації загального характеру конкретним студентам з
   ліквідації недоліків при вивченні предмета під час підготовки до іспитів,

     Які конкретно питання викласти в лекції, і в якому порядку вирішує лектор. Основне, щоб вони відповідали положенням методики і законам логіки.
     Якщо лекція читається професором кафедри або одним з її керівників, на лекції повинен бути присутній лектор, який читав курс лекцій з дисципліни, і викладачі, які проводили заняття з цієї дисципліни.
     Таким, на думку автора, є види лекцій. В комплексі вони достатньою мірою забезпечують викладання матеріалу в юридичному ВНЗ (на факультеті).

     Взято з офіційного сайту видавництва "Юстиніан"

Схожі статті:

Психологічні аспекти навчального процесу в юридичних факультетах