Реєстрація шлюбу

Консультація Міністерства Юстиції України

Автор: Почекіна Ольга

Начальник відділу нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності органів реєстрації актів цивільного стану Департаменту у справах цивільного стану громадян

Взято з сайту slovo.sebastopol.ua

     Сімейним кодексом України (далі – Кодекс), що набув чинності 1 січня 2004 року, вперше дається законодавче поняття шлюбу. У ньому лаконічно сформульовано основні ознаки шлюбу (ст. 21).

     Шлюб – це сімейний союз. Слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім’ю, а не спрямований на її створення.

У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі.

     Необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органам реєстрації актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий «цивільний шлюб» – це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу – сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім’ї, але не мають статусу подружжя.

     Релігійний обряд шлюбу відбувається  зараз в Україні повсюдно. Духовна велич храму чи навіть  найменшої церковки з церковним співом, вінцями на головах наречених, добрими напутніми словами священика – все це робить вінчання незабутньою подією в житті. Однак релігійний  обряд шлюбу не має правового значення. Релігійний обряд шлюбу, як і раніше, не створює прав та обов’язків подружжя, залишаючись особистою справою жінки та чоловіка. Особи, які після вінчання спільно проживають без реєстрації шлюбу, мають статус сім’ї, але не мають правового статусу подружжя.

     Тобто тільки шлюб, з лише йому притаманними ознаками,  неодмінно залишиться  основною правовою формою організації сімейного життя жінки і чоловіка й надалі виконуватиме важливі соціальні функції.

     Відповідно до положень Кодексу умовами вступу до шлюбу є:

• взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним (ст. 24);
• досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.

     Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка – 18 років (ст. 22). До того ж Кодекс встановлює можливість вступу до шлюбу особи, що досягла 14 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено що це відповідає її інтересам (ст. 23).

     Перешкодами для укладення шлюбу є:

1. перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає  багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі (ст. 25);
2. наявність між особами, що бажають зареєструвати шлюб, родинних зв’язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 26 Сімейного кодексу не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри – як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
3. наявність між особами, що бажають  зареєструвати шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі  між собою не можуть  бути усиновлювач та усиновлена ним дитини. До того ж ч. 5 ст. 26 допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення.  Стосовно реєстрації шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним, то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду;
4. недієздатність осіб (або особи), які бажають зареєструвати шлюб.  У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним (ч. 3 ст. 39).

     Статтею 27 Сімейного кодексу України визначено, що  державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

     Відповідно до ст. 28 Кодексу заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

     Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу, що передбачено ст. 29 Кодексу. Водночас згідно зі ст. 30 Кодексу, наречені повинні повідомити один одного про стан свого здоров’я.

     Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. За заявою наречених реєстрація шлюбу провадиться в урочистій обстановці. Крім того, за заявою наречених реєстрація шлюбу може відбуватися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути  до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою (статті 32, 33, 34 Кодексу).

     Статтею 35 Кодексу закріплено право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу. Зокрема, наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

     Наречений, наречена мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє  бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися.

     Відповідно до ст. 36 Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Взято з офіційного сайту видавництва "Юстиніан"