3 сентября 2015 г.

Відповіді на блок питань "VII. Кримінальне процесуальне право"

Цей пост створений в рамках підготовки до адвокатського іспиту. Також євідповідна тема на моєму форумі. Долучайтесь ;-)
Відповіді підготував Юрій Куцай. Дуже дякую йому за допомогу!

Питання 1
Засади верховенства права, законності, презумпції невинуватості, забезпечення права на захист: нормативно правовий механізм забезпечення реалізації

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенства права, законності, презумпції невинуватості, забезпечення права на захист, тощо (ст..7 КПК).
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК).
Законність. (ст.9 КПК). Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПКУ, МД, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст.17 КПК).  Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Забезпечення права на захист (ст.20 КПК). Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПКУ.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.


Питання 2.
Змагальність сторін як основоположна засада функціонування кримінального судочинства в Україні

Змагальність сторін (ст.22 КПК) є однією із загальних засад кримінального провадження, а тому, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати такій загальній засаді кримінального провадження, як "змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості".
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПКУ.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Питання 3.
Процесуальні гарантії діяльності адвоката в кримінальному провадженні

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.
Умовно, гарантії діяльності адвоката в кримінальному провадженні можна поділити на процесуальні гарантії адвокатської діяльності (що визначаються відповідним процесуальним законодавством, зокрема КПК України) та не процесуальні гарантії адвокатської діяльності (що визначаються не процесуальним законодавством, наприклад Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з головних гарантій для адвоката є припис статті 20 КПК України про визначення забезпечення права на захист засадою кримінального провадження, а також закріплення права реалізовувати інші процесуальні права.
Адвокат, може діяти як захисник, як представник потерпілого, як представник цивільного позивача, цивільного відповідача та при цьому користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, потерпілого крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим і не може бути доручена захиснику та всіма процесуальними правами цив. Позивача/відповідача.
Ці права у адвоката виникають з моменту надання документів:
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер або договір із захисником чи доручення на надання безоплатної правової допомоги, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Питання 4.
Види адвокатської діяльності в кримінальному провадженні. Випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Відмова від захисника і його заміна. Обставини, що виключають участь захисника в провадженні. Порядок залучення захисника.

Види адвокатської діяльності у кримінальному проваджені обумовлені роллю, яку відіграє в ньому адвокат, оскільки він може  діяти як захисник підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, як представник потерпілого, як представник цивільного позивача, цивільного відповідача, надавати правову допомогу іншим учасникам провадження, наприклад, свідку.
Відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності у кримінальному провадженні є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
захист прав, свобод та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію);
надання правової допомоги свідку;
представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
представництво інтересів зазначених раніше осіб в міжнародних судових органах;
надання правової допомоги під час виконання, відбування та після відбування кримінальних покарань (наприклад, особі, яка відбула покарання, у питаннях про зняття судимості, що передбачено ст. 538 КПК).
Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:
щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років;
щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру;
щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права;
щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування;
щодо реабілітації померлої особи, щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження.
Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.  Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.
Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач.
Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках:
якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;
якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.
Порядок залучення захисника.
Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Питання 5.
Участь захисника на стадії досудового розслідування, його права та обов’язки

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування відбувається у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання.
Логіка КПК підштовхує захисника, підозрюваного, обвинуваченого до вирішення проблем захисту безпосередньо у суді.
КПК не передбачає можливості оскарження постанови про підозру до суду.
Ст. 283 КПК передбачає право особи на припинення обвинувачення проти неї у найкоротший строк, що дає можливість звернутися з таким клопотанням до прокурора. Але КПК не передбачає можливість оскарження відмови прокурора у закритті провадження у справі.
Ст. 303 КПК передбачає можливість оскарження бездіяльності прокурора і нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений кодексом строк. З
Згідно п. 5 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" захист є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Питання 6.
Участь захисника у слідчих (розшукових) діях. Суть, методика, значення та тактика участі захисника в процесуальних діях на стадії досудового розслідування

Слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).
У досудовому розслідувані з моменту надання слідчому (прокурору, слідчому судді) документів, які підтверджують повноваження захисника, він користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює, у тому числі, правом брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь.
 Відповідно до ч. 5 ст. 46 КПК, захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного.
Слідчий (прокурор) вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (ч. 3 ст. 223 КПК). Ця вимога закону цілком стосується захисника, який зажди має відігравати важливу роль під час провадження слідчих (розшукових) дій, до яких його залучають, оскільки з одного боку він надає під час проведення таких дій правову допомогу підзахисному, а з іншого - забезпечує додержання вимог закону щодо порядку проведення слідчої дії та підвищує ефективність її результатів, оскільки його активність, кваліфікація юриста і досвід здатні впливати і на поведінку слідчого, який проводить слідчу дію, а конструктивні зауваження, клопотання, пропозиції-на методику і тактику проведення слідчої ДІЇ, а відтак - і на її результати.
Захисник повинен звертати увагу на додержання вимог закону щодо підстав, умов і порядку проведення слідчої (розшукової) дії, зокрема, кола її учасників і додержання вимог, яким вони повинні відповідати за віком, статтю, кваліфікацією; до фіксації перебігу і результатів слідчої технічними засобами тощо.
Основною його метою на початковому етапі будь-якої слідчої дії роз'яснити підзахисному сутність і значення проведення цієї дії, визначення позиції захисту під час її проведення, забезпечення участі в ній осіб, які не мають упередженого негативного ставлення до підозрюваного, а якщо такі є, і усунути чи замінити їх на інших не можливо в силу специфіки слідчої дії та їх правового становища (потерпілий, свідок, інший підозрюваний), - звести до мінімуму їх негативне ставлення через налагодження з ними відкритого і дозволеного особистого психологічного контакту, так само як і зі слідчим та їх адвокатами-представниками чи захисниками, якщо такі також приймають участь у слідчій дії.
Важливо уникати конфліктних ситуацій, оскільки вони завжди ускладнюють проведення слідчої дії і не сприяють досягненню нею об'єктивних результатів. Формальним керівником слідчої дії завжди є слідчий (прокурор), який ЇЇ проводить і якого закон наділяє відповідними повноваженнями як самостійного владного суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності (ст.ст. 40,36 КПК).
Проте, неформальне лідерство існує у будь-якій колективній, спільній праці, якою є діяльність учасників кожної слідчої дії. Воно в основному залежить від загального соціального (життєвого) і професійного досвіду, від знань і вмінь особи. Має значення і комунікабельність особи та інші її особисті риси. Цим і має користуватися адвокат, з тим щоб без претензій на лідерство, а навпаки підкреслюючи провідну роль слідчого, все ж таки перейняти ініціативу у визначенні питань, які потрібно з'ясувати під час проведення слідчої дії, у послідовності їх з'ясування, виборі засобів і прийомів, які будуть для цього використані.
Головне, щоб це максимально сприяло захисту підозрюваного.

Питання 7.
Клопотання захисника на досудовому розслідуванні. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора та слідчого судді на стадії досудового розслідування. 

Захисник вправі подавати слідчому або прокурору клопотання щодо проведення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та вжиття інших заходів, спрямованих на з'ясування обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, а також на реалізацію прав і законних інтересів підозрюваного.
Вони розглядаються у строк не більше 3-х днів з моменту подання і задовольняються за наявності належних підстав. Про результати їх розгляду захисник обов'язково повідомляється. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається захиснику, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається йому (ст. 220 КПК).
Відповідно до ст. 221 КПК, слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення.
Під час досудового провадженні можуть бути оскаржені до суду:
бездіяльність слідчого і прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений законом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
Відповідно до ст. 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, розгляд яких здійснюється під час досудового розслідування, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, а якщо рішення оформлюється постановою - з дня отримання її копії.
В статті 305 КПК зазначено, що подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати деякі рішення, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються (наприклад, невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, неповернення тимчасово вилученого майна; про зупинення досудового розслідування, про закриття кримінального провадження), що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого (прокурора) розглядається слідчим суддею місцевого суду за обов'язкової участі особи, яка її подала, чи її захисника (представника) не пізніше 72 годин, а скарга на рішення про закриття кримінального провадження - не пізніше 5 днів з моменту її надходження.
За результатами розгляду може бути постановлена ухвала про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Скарга розглядається протягом 3-х днів після її подання і в разі наявності підстав відповідному прокурору надаються обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.
Згідно з ст. 309 КПК, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:
відмову у наданні дозволу на затримання;
застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
продовження строку тримання особи в приймальнику-розпо-дільнику для дітей або відмову в його продовженні;
направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
арешт майна або відмову у ньому;
тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора; або відмову у відкритті провадження за нею.
Скарги ж на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Питання 8.
Обставини , що підлягають доказуванню, та докази у кримінальному провадженні. Права адвоката по збиранню доказів. Визнання доказів недопустимими.

Кримінально-процесуальне доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню (ст. 91 КПК):
подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Права адвоката по збиранню доказів закріплено в ст. 93 КПК, яка передбачає, що він як носій інтересів сторони захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Крім того, за пп. 7, 8 ст. 20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат, виконуючи функцію захисника, має право:
збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази;
в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій він здійснює захист;
фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом.
Якщо захисник вважає, що в процесі кримінально-процесуального доказування використовуються недопустимі докази, внаслідок чого його підзахисний може бути незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності або може статися будь-яке інше небажане для нього обмеження або порушення прав чи законних інтересів, він зобов'язаний звернутися з відповідними клопотаннями, заявами, скаргами до компетентних органів кримінальної юстиції та їхніх посадових осіб і наполягати на визнанні таких доказів недопустимими.
Визнання доказів недопустимими.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Питання 9.
Експертний висновок як джерело доказів у кримінальному провадженні. Права адвоката по залученню експертів у кримінальному провадженні. 

За ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні є висновки експертів.
Для висновку експерта як виду доказів істотним є те, що він:
а) є результатом дослідження;
б) виходить від особи, яка володіє певними спеціальними знаннями, без використання яких є неможливим таке дослідження;
в) складається з додержанням встановленого процесуального порядку;
г) спирається на зібрані у справі докази.
Права адвоката щодо залучення експерта до кримінального провадження визначено у ст.ст. 242,243,244 КПК.
Так, ч. 1 ст. 242 КПК передбачає, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи СУДУ, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Тобто закон чітко визначає, що стороні захисту, зокрема і адвокату як захиснику чи представнику потерпілого, надається право залучати експерта для дослідження певних обставин справи. Реалізація права адвоката щодо залучення експерта забезпечується на договірних умовах з експертною установою (експертом) або шляхом подачі клопотання слідчому, прокурору (стороні обвинувачення) про залучення експерта. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання адвоката про залучення експерта, він має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді (ст. 243 КПК).

Питання 10.
Заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою. Строки та порядок подання апеляції на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу. 

Встановлений законом порядок кримінального провадження іноді неможливо забезпечити без застосування певних заходів примусу до окремих його учасників.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до основних видів яких відносяться (ст.131 КПК):
виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
накладення грошового стягнення;
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
відсторонення від посади;
тимчасовий доступ до речей і документів;
тимчасове вилучення майна;
арешт майна;
затримання особи;
запобіжні заходи.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК (для виклику, тимчасового вилучення майна, затримання особи).
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Запобіжні заходи - це частина заходів забезпечення кримінального провадження, що спрямована на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Перелік запобіжних заходів, наведений у ст. 176 КПК, включає:
особисте зобов'язання (ст. 179 КПК);
особиста порука (ст. 180 КПК);
застава (ст. 182 КПК);
домашній арешт (ст. 181 КПК);
затримання - тимчасовий запобіжний захід (ст.ст. 188-192,207-213 КПК);
тримання під вартою (ст. 183 КПК).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1ст. 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Відповідно до ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема:
вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі;
вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Одні запобіжні заходи обмежують свободу обвинуваченого, створюють лише психологічні перешкоди ухиленню від виконання обов'язків (особисте зобов'язання, особиста порука), інші - частково або повністю позбавляють підозрюваного, обвинуваченого фізичної можливості ухилитися від слідства та суду (тримання під вартою, домашній арешт).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких таких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований лише у виключних випадках встановлених КАКУ.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених законом.
КПК передбачає можливість продовження строку тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою мас право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. При цьому, він зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені ними у поданні обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні. 
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді – подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Питання 11.
Закриття кримінального провадження. Звільнення особи від кримінальної відповідальності. Клопотання про закриття кримінального провадження, перекваліфікацію дій підозрюваного, звільнення особи від кримінальної відповідальності.

В ст. 283 КПК закріплено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження, а прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:
встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді;
набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність;
помер підозрюваний, обвинувачений;
існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження;
потерпілий відмовився від обвинувачення;
стосовно податкових зобов’язань, якщо досягнутий податковий компроміс.
Кримінальне провадження закривається судом:
 у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення;
досягнуто податковий компроміс.
Провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру. Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу.
Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову.
Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
Якщо ці обставини виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. До клопотання прокурора повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Питання 12.
Відкриття матеріалів іншій стороні: порядок та методика здійснення. Правовий режим, методика ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Адвокатське досьє (провадження).

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.
Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. 
Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за Його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними за такими ж правилами.
Про відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, згідно із зазначеними правилами.
Кожна сторона зобов'язана письмово підтвердити іншій стороні, а потерпілий ще й прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Сторонам кримінального провадження, потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з цими матеріалами, слідчий суддя за клопотанням відповідної сторони з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. 
Після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з даними матеріалами, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії. При цьому, матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.
З моменту залучення до кримінального провадження захисник починає формувати адвокатське досьє, в якому мають бути зосереджені у вигляді оригіналів і копій документів та витягів і виписок з них відомості про такі кримінально-процесуальні акти як:
повідомлення про підозру, обвинувальний акт, заявлені ним клопотання та відповіді на них владних суб'єктів кримінального провадження;
підготовлені клопотання і дані про ознайомлення з ними його клієнта, погодження з ним часу (моменту) їх подання органам або посадовим особам, які здійснюють кримінальне провадження;
висновки експертиз, результати спеціальних досліджень, пояснення осіб, схеми місця пригоди, фотокартки місця події і речових доказів тощо;
дані про реєстрацію досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань;
повідомлення (виклики, судові виклики), які направлялися слідчим, прокурором, судом йому та його підзахисному, ухвали слідчого судді;
протокол затримання підозрюваного та інші, пов'язані з цим акти;  
матеріалів, що характеризують підзахисного, а також інші матеріали, що можуть сприяти здійсненню захисту підозрюваного (обвинуваченого).
Для формування адвокатського досьє захисник може використовувати своє право робити виписки та копії під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ч. 2 ст. 221 КПК).
Після того як відбулося відкриття матеріалів сторонами і адвокатське досьє є максимально зібраним, починається аналітична робота, направлена на систематизацію наявних матеріалів та вироблення на їх базі позиції та плану захисту в суді.
Систематизувати матеріали справи можна:
 у хронологічному порядку;
за документами, які пов'язані з досудовим розслідуванням, з прокурорським наглядом, з судовим контролем, і провадженням у судових інстанціях;
за обставинами, які підлягають доказуванню, за доказами і їх джерелами;
тощо;
за епізодами, що інкримінуються підзахисному, якщо їх декілька;
за особами підзахисними, якщо інтереси їх не суперечать один одному і адвокат здійснює їх захист одночасно.
В будь-якому разі, захисник повинен вільно орієнтуватись у зроблених виписках та вміти швидко використати їх у ході досудового розслідування і судового розгляду справи.
Доцільно окремо складати таблиці, що наочно відображають існуючі суперечності в обвинувальному акті та наявних у справі доказах, у показаннях підзахисного та потерпілого, у первинній та повторній експертизах тощо.
Підготовка захисника до участі в судовому розгляді передбачає розроблення захисником та його підзахисним узгодженої правової позиції та відповідних їй спільних дій, послідовність і характер яких має бути відображено у спеціально складеному плану захисту. В досьє адвоката має зберігатися й зміст його промов у судових дебатах або тез

Питання 13.
Участь адвоката в підготовчому провадженні та судовому розгляді. Його права та обов’язки. Ведення адвокатом прямого та перехресного допитів в суді. Застосування науково-технічних засобів в суді. Методика представлення доказів в суді. 

Підготовче провадження - це стадія кримінального процесу, в якій суддя одноособово за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників) здійснює процесуальну діяльність спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.
Під час підготовчого судового провадження адвокат має право подавати до суду клопотання щодо обрання, зміни, скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо запобіжного заходу, який був застосований щодо потерпілого (ч. 2 ст. 315 КПК).
Після призначення справи до судового розгляду, головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження (зокрема, і адвокату) на їх клопотання можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, під час якого вони мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 317 КПК)
Робота адвоката на даному етапі полягає у виконанні обов'язку щодо захисту свого клієнта, відстоюванні його прав, свобод та інтересів. Одними з найважливіших завдань адвоката-захисника у судовому провадженні є з'ясування чи правильно сторона обвинувачення кваліфікувала кримінальне правопорушення, чи проведені усі слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії у відповідності до вимог закону, а якщо ж винуватість підзахисного і кваліфікація його дій сумнівів не викликає, то забезпечити призначення найменш суворого покарання.
Для ефективного здійснення захисту в суді адвокат має такі права:
брати участь у допиті осіб;
збирати і подавати суду докази;
висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу і подавати щодо них свої зауваження;
оскаржувати в установленому порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення тощо.
Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5-ти захисників одного обвинуваченого.
Докази зі сторони обвинувачення, як ініціатора кримінального провадження, досліджується в першу чергу, а зі сторони захисту обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо ж обвинувачений взяв захист цілком на себе - сам обвинувачений.
У судових дебатах, крім інших учасників бере участь і адвокат як захисник або представник.
Відповідно до ст. 47 КПК, захисник в суді зобов'язаний використовувати засоби захисту, з метою забезпечення дотримання прав, свобод та інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого.
Адвокат зобов'язаний прибувати для участі у судовому засіданні. У разі неможливості прибути в призначений строк він зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд. Захисник без згоди обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в цьому провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 і ч. 4 ст. 58 КПК адвокат як захисник або представник потерпілого користується процесуальними правами особи, захист якої він здійснює або інтереси якої представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється ними безпосередньо і не може бути доручена захиснику (наприклад, право давати показання).
Представляючи інтереси цивільного позивача чи відповідача, адвокат користується процесуальними правами зазначених особі (ч. 3 ст. 63 КПК).
Права адвоката встановлені в ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку, тощо. 
Проведення прямого та перехресного допитів в суді врегульовано у ч. 6 ст. 352 КПК, яка передбачає, що свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.
Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.
Під час допиту свідка сторонами кримінального провадження головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються суті кримінального провадження.
Засада гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами закріплена у п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України та знайшла подальшого розвитку й деталізації у положеннях нового КПК.
Так, ч. 6 ст. 27 КПК передбачає, що кожний присутній в залі судового засідання може використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються за ухвалою суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у передбаченому КПК порядку (ч. 5 ст. 27 КПК)


Питання 14.
Судові дебати. Захисна промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення. Журнал судового засідання та його технічний запис. Порядок подання на них зауважень, їх розгляд.

Судові дебати - самостійна частина судового розгляду, в якій сторони у промовах та репліках оцінюють обставини, встановлені в ході судового слідства, виходячи із своїх позицій, підбивають підсумок судового слідства, намагаючись у такий правомірний спосіб вплинути на суд перед тим, як той, вислухавши останнє слово підсудного, видалиться до нарадчої кімнати постановляти судове рішення.
Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів.
Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні.
Адвокат обов'язково виступає із захисною промовою під час судових дебатів.
У судових дебатах найбільшою мірою проявляється змагальність як засада кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 КПК, у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.
Після проголошення промов у судових дебатах, сторони можуть виступити один раз з реплікою.
Репліка - відповідь, заперечення одного учасника судових дебатів щодо висловленого в судовій промові іншим учасником таких дебатів, не є обов'язковим елементом дебатів. Право обмінятися репліками мають всі учасники судових дебатів.
Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику (ч. 7 ст. 364 КПК).
Захисна промова адвоката - це промова в судових дебатах, в якій з точки зору захисту обвинуваченого дається аналіз доказів, викладаються міркування по суті обвинувачення, кваліфікації злочину, пропозиції про міру покарання, інші питання, які мають значення для правильного вирішення справи.
Захисна промова, а саме її переконливість базується на таких визначальних моментах:
1) що говорити;
2) як говорити;
3) кому говорити;
4) хто говорить.
Зміст захисної промови визначається темою і предметом виступу, матеріалами кримінального провадження, позицією, яку зайняв захисник у ньому. Як правило, її зміст складається із двох груп основних елементів - фактів і оціночних міркувань.
Оскільки захисник проголошує свою промову після обвинувача, він повинен внести щось нове у висвітлення фактів, по-новому дослідити докази та характеристику особи обвинуваченого. Але захисник не повинен забувати про верховенство права, законність і об'єктивність, не перекручувати факти й не вдаватися до фальші.
Будь-яка захисна промова обов'язково повинна містити такі складові частини:
вступ;
встановлення фактичних обставин справи, аналіз та оцінка доказів;
обґрунтування кваліфікації злочину;
характеристика особи обвинуваченого;
міркування про цивільний позов та про міру покарання;
заключна частина.
Найбільшу переконливість має така послідовність викладення аргументів: спочатку один сильний доказ, потім декілька слабкіших і наприкінці - один найсильніший аргумент. 
Під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, журнал судового засідання є документом, що ведеться в суді у порядку здійснення кримінального провадження одночасно з фіксуванням судового засідання технічними засобами.
Якщо у матеріалах судового провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано провадження в суді першої інстанції, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК).

Питання 15.
Міжнародне співробітництво в кримінальному провадженні. Участь адвоката в кримінальних провадженнях із залученням форм міжнародного співробітництва.

Відповідно до ст. 542 КПК, міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.
Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші форми співробітництва під час кримінального провадження.
Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються КПК і чинними міжнародними договорами України.
В Україні центральними органами уповноваженими розглядати запити про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування є Генеральна прокуратура України, а під час судового провадження - Міністерство юстиції України.
Запит суду, прокурора або слідчого, (обов'язково погоджений з прокурором) про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює, початково надсилається до відповідного уповноваженого органу України, який розглядає запит на предмет його обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України, та у раз прийняття ним рішення про направлення запиту протягом 10-ти днів надсилає цей запит уповноваженому (центральному) органу іноземної держави безпосередньо або дипломатичним шляхом. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені КПК України або міжнародним договором.
Згідно ст. 562 КПК, якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому КПК України, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає. Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу судом в Україні є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави.
Участь адвоката в кримінальних провадженнях із залученням форм міжнародного співробітництва здійснюється у відповідності до положень закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", загальних правил участі захисника, представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного позивача у кримінальному провадженні та прав свідка на надання правової допомоги під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій (ст.ст. 45-54,58, 63, п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК), з урахуванням вимог статей глави 43 КПК, присвяченої регулюванню міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій. Так, за п. 2 ст. 581 КПК особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу, має право мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допитів;
Ухвала слідчого судді про тимчасовий арешт особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення і затримана на території України, а також про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) може бути оскаржена в апеляційному порядку захисником заарештованої особи (ч. 7 ст. 383, ч. 9 ст. 584 КПК).
Згідно ч. 2 ст. 588 КПК спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.
Рішення про видачу особи (екстрадицію), яке приймається щодо підозрюваних, обвинувачених Генеральним прокурором України, а щодо підсудних, засуджених - Міністром юстиції України або уповноваженою ними особами, може бути оскаржено захисником особи, стосовно якої воно прийняте, до слідчого судді. За участю захисника у такому випадку здійснюється і розгляд скарги, а постановлена за його результатами ухвала слідчого судді, захисником може бути також оскаржена в апеляційному порядку (ст. 591 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 603 КПК, особа має право користуватися правовою допомогою захисника при розгляді судом питання про виконання в Україні вироку суду іноземної держави, за яким вона була засуджена.

Питання 16.
Особливі порядки провадження щодо кримінальних проступків та в суді присяжних. Участь адвоката у таких формах кримінальних проваджень. 

Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється у формі дізнання (ст. 215 КПК). Співробітники оперативних та інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки та органів, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства при досудовому розслідуванні кримінальних проступків можуть користуватись повноваженнями слідчого органу досудового розслідування (ч. 3 ст. 38 КПК).
Дізнання здійснюється слідчим органу досудового розслідування або співробітником іншого підрозділу відповідно до загальних правил досудового розслідування (ст. 298 КПК). При цьому, не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 299, 300 КПК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК передбачено місячний строк на проведення дізнання з можливістю його максимального продовження до двох місяців. При цьому, слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше 25-ти днів після повідомлення особі про підозру, подати прокурору на затвердження документи про закінчення дізнання (обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру чи про подовження строку досудового розслідування, проект постанови про закриття кримінального провадження чи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності).
Параграф перший гл. 30 КПК встановлює спрощене провадження в суді для розгляду матеріалів про кримінальні проступки. Таке провадження здійснюється за загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням певних особливостей, а саме:
суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, якщо він бере участь у провадженні, не заперечує проти такого розгляду (ч. 1 ст. 381 КПК).
Згідно ст. 382 КПК, суд у 5-денний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок, у якому на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками провадження.
За необхідності, суд вправі призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження і може бути оскарженим ними в апеляційному порядку.
В досудовому розслідуванні і судовому провадженні щодо кримінальних проступків адвокат бере участь за загальними правилами участі захисника, представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного позивача у кримінальному провадженні та прав свідка на надання правової допомоги під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій (ст.ст. 45-54, 58, 63, п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК).
Провадженню в суді присяжних присвячений § 2 гл. 30 КПК. Списки присяжних формують органи місцевого самоврядування (місцеві ради) у порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Присяжним може бути громадянин України, який досяг 30-річ-ного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. В ст. 31 КПК вказано, що суд присяжних по першій інстанції може розглядати справу, якщо за вчинення злочину, в якому обвинувачується підсудний, передбачено покарання у вигляді довічного ув'язнення, і сам обвинувачений (підсудний) подав клопотання про розгляд його справи судом присяжних. До складу такого суду входять 2 професійні судді і троє присяжних. До судового розгляду автоматизована система документообігу серед осіб, які внесені до списку присяжних, обирає сімох присяжних (ч. 1 ст. 385 КПК).
Присяжний має право: брати участь у дослідженні доказів та відомостей у судовому засіданні, робити нотатки, ставити питання особам, які допитуються (обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам), просити головуючого роз'яснити терміни, норми закону, що піддягають застосуванню.
Присяжний зобов'язаний: дотримуватися порядку, правдиво відповідати на питання головуючого і учасників процесу, не спілкуватися з особами, що не входять до складу суду без дозволу головуючого, не збирати відомості поза судового засідання і не розголошувати відомості, які стосуються кримінального провадження та процесуальних дій (ст. 386 КПК).
Після відкриття судового засідання головуючим здійснюється відбір присяжних. Після цього основні і запасні присяжні займають відповідні відведені для них місця і складають присягу, текст якої зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права і обов'язки і компетенція йому зрозумілі (ст. 388 КПК).
Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам протягом усього розгляду справи забороняється спілкуватися з присяжними не інакше, ніж у порядку, передбаченому КПК (ст. 389 КПК).
Присяжний може бути усунутим від участі, якщо не виконує свої обов'язки, чи у результаті незаконного впливу на нього втратив неупередженість (ст. 390 КПК).
Під час наради головуючий проводить голосування, рішення приймається простою більшістю голосів. При цьому ніхто не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішуються питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. Окрему думку має право викласти кожен із складу суду присяжних, яка приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення (ст. 391 КПК).
Участь адвоката в суді присяжних здійснюється у відповідності до загальних правил участі захисника, представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного позивача у кримінальному провадженні та прав свідка на надання правової допомоги під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій (ст.ст. 45-54, 58,63, п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК), з урахуванням того, що у складі суду, крім професійних суддів, є представники народу - присяжні, на свідомість яких здатна вплинути тільки зрозуміла, переконлива, чітко обгрунтована і емоційно насичена промова.

Питання 17.
Предмет апеляційної скарги та особи, які мають право на подання апеляції. Строк подання, зміст, подання доповнень, заперечень і змін до апеляційної скарги, відкликання апеляційної скарги. Методика складання адвокатом апеляційної скарги на судове рішення.

За ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК (наприклад, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, або тих, що були ухвалені за результатами спрощеного провадження з підстав відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також ухвалених на підставі угоди тощо);
ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру та інші ухвали (наприклад, можливість оскарження в апеляційному порядку передбачена для ухвал про закриття кримінального провадження).
Подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, крім випадків, встановлених КПК.
В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ст. 309 КПК (про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, про арешт майна, відсторонення особи від посади тощо).
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК.
Апеляційну скаргу мають право подати:
обвинувачений, підозрюваний, їх законний представник, захисник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
прокурор;
потерпілий;
цивільний позивач/відповідач, представник юр. ооби, інші особи у випадках, передбачених КПК (ст. 393 КПК).  
Апеляційна скарга подається:
на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;
на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана:
на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом 30 днів з дня їх проголошення;
на інші ухвали суду першої інстанції - протягом 7 днів з дня її оголошення;
на ухвалу слідчого судді - протягом 5 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового 
Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.
Право учасника судового провадження на подання до суду апеляційної інстанції заперечення на подану іншим його учасником апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції може бути реалізованим лише після отримання копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається (ст. 403 КПК).

Питання 18.
Апеляційне провадження. Підстави та порядок апеляційного оскарження судового рішення. Здійснення захисту у суді апеляційної інстанції.

За наявності поданих учасниками судового провадження апеляційних скарг, суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає усі отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги, що надійшли до суду першої інстанції після направлення ним матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються цим судом до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. 
Обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Він вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої Інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. При цьому, він не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 405 КПК, апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням певних особливостей.
Для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій надається слово особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження.
Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово.
Згідно зі ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
залишити вирок або ухвалу без змін;
змінити вирок або ухвалу;
скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
скасувати вирок або ухвалу І закрити кримінальне провадження;
скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядкую
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
неповнота судового розгляду;
невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Побудова виступу захисника в апеляційній  інстанції значно відрізняється від захисної промови під час судових дебатів в суді першої інстанції. Адже в цій промові захисникові потрібно детально проаналізувати фактичні обставини справи, наявну доказову базу та пред’явлене особі обвинувачення з метою винесення судом законного та обґрунтованого судового рішення. В апеляційній інстанції основним документом, що піддається аналізу та критиці, є вже винесений вирок у кримінальній справі. Тож і пояснення захисника повинні будуватися саме на детальному аналізі положень вироку. Якщо судом першої інстанції були припущені порушення матеріального чи процесуального закону, неповнота чи односторонність судового слідства та судового рішення, то ці факти повинні бути висвітлені захисником настільки об’ємно та обґрунтовано, щоб у колегії суддів апеляційної інстанції не залишилось сумнівів щодо помилковості прийнятого судового рішення.

Питання 19.
Право касаційного оскарження. Підстави, порядок і строки подання касаційної скарги.

За ч. 1 ст. 425 КПК касаційну скаргу мають право подати:
засуджений, його законний представник чи захисник;
виправданий;
підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру;
законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
прокурор;
потерпілий або його законний представник чи представник;
цивільний позивач/відповідач, його представник або законний представник.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
До початку касаційного розгляду особа, яка подала скаргу, має право змінити та/або доповнити її,. При цьому, внесення до касаційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на касаційне оскарження не допускається (ст. 403 КПК).
На касаційну скаргу можуть подаватися до суду касаційної інстанції заперечення в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку. 
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Питання 20.
Перегляд судових рішень Верховним Судом України та підстави такого перегляду. Провадження за ново виявленими обставинами: підстави та порядок здійснення.

Верховний Суд України - переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених КПК.
Підставами для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є:
неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (наприклад, Європейським судом з прав людини) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації (ч. 4 ст. 447 КПК).
Після перегляду судового рішення в касаційному порядку заяву про його перегляд Верховним Судом України мають право подавати підозрювані, обвинувачені, засуджені, виправдані, особи, щодо яких вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, їх законні представники чи захисники; прокурори; потерпілі, цивільні позивачі, цивільні відповідачі та їх законні представники і представники (ч .1 ст. 446 КПК).
Заява про перегляд судового рішення вказаними особами за цією підставою подається протягом 3-х місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження наявності даної підстави, якщо воно було ухвалено касаційною інстанцією пізніше. При цьому, перегляд з цієї підстави виправдувального вироку, ухвали про закриття справи або інших судових рішень з метою погіршення становища засудженого допускається лише протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше 1-го року з дня постановления такого рішення.
Заява про перегляд судового рішення подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у письмовій формі. 
Заява, яка надійшла до ВССУ, реєструється в день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам КПК. Протягом 15 днів з дня надходження заяви колегія у складі 5 суддів ВССУ, в якій не має суддів, що ухвалили рішення, яке переглядається, без виклику учасників судового провадження постановляє вмотивовану ухвалу про допуск справи до провадження. Протягом 5 днів з дня її постановления, ухвала, разом із самою заявою та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви учасникам судового провадження, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала заяву.
Перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь здійснюється на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, якщо на ньому присутні не менше 2/3 суддів від її складу.
Перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом проходить на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України, яке є правомочним за умови присутності на ньому не менше 2/3 суддів від складу Верховного Супу України, визначеного законом.
Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, у разі її прибуття у судове засідання має право надати пояснення по суті заявлених вимог. 
Після закінчення заслуховування пояснень, якщо такі надавалися, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України не може перевищувати 1-го місяця з дня надходження справи до суду.
За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду постановляється ухвала Верховного Суду України про повне або часткове задоволення заяви або про відмову в задоволенні заяви, яка є остаточною і не може бути оскаржена, окрім як з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (ст.ст. 453,454 КПК).
Якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь незаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
Якщо судове рішення у справі переглядається через встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, Верховний Суд України скасовує його повністю або частково і має право ухвалити нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення (ст. 455 КПК).
Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються:
штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких грунтується вирок;
зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановления ухвали, що належить переглянути;
визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Право подати заяву про перегляд рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами мають усі учасники судового провадження. 
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом 3 місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
За наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, а у разі вчинення суддею злочину, внаслідок якого ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, - до суду тієї інстанції, суддею якого він був (ст. 462 КПК).
Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має право відмовитися від неї до початку судового розгляду. У разі прийняття такої відмови суд закриває кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу. При цьому, зазначена особа втрачає право на повторне звернення до суду з такою самою заявою з тих самих підстав (ст. 465 КПК).
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом 2 місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими КПК для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду. Суд також має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за ново-виявленими обставинами, якщо вони не оспорюються (ст. 466 КПК).
Внаслідок провадження за нововиявленими обставинами, суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому КПК для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні (ст. 467 КПК).

Питання 21.
Положення про порядок здійснення помилування. Робота адвоката по даному питанню.

Помилування - це індивідуальне державно-владне веління у формі вибачення особи, яка вчинила злочин будь-якої тяжкості. Помилування є актом глави держави, за яким певна особа повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України здійснює помилування Президент України.
За КК помилування є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст.ст. 44, 85) і покарання (ст. 87). У відповідності до ч. 1 ст. 87 КК помилування Президентом України здійснюється до індивідуально визначеної особи.
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років (ч. 2 ст. 87 КК). Цей акт не має нормативного характеру, оскільки він розрахований на разове застосування стосовно певного засудженого.
Порядок здійснення помилування встановлений Указом Президента України №902/2010 від 16 вересня 2010 р. "Про Положення про порядок здійснення помилування", відповідно до вимог якого, помилування засуджених здійснюється у виді:
1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років;
2) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
3) заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.
Право клопотати про помилування має особа, яка:
а) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
б) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
в) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.
Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.
У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 20 років призначеного покарання.
Клопотання про помилування подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань, яка зобов'язані зареєструвати клопотання і протягом 15 днів направити його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови сулу, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово власною і, як правило, спостережної комісії або служби у справах дітей, думкою про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі-Управління), яке має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.
Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія), що утворюється Президентом України у складі голови, двох його заступників і членів комісії. 
За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування, а про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, - доповідає Президентові України.
У разі відхилення клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через 5 років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. 
Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:
Державній пенітенціарній службі України;
або відповідним судам;
або Міністерству оборони України;
або відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються в МВС України до відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.
Органи, на які покладено виконання указів Президента України про помилування засуджених, про їх виконання повідомляють Адміністрацію Президента України, а контроль за їх виконанням здійснює Комісія при Президентові України у питаннях помилування.

Питання 22.
Угоди про примирення та про визнання винуватості в кримінальному провадженні. Участь адвоката при укладанні угод.

У кримінальному провадженні можуть бути укладені угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим і про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Слідчий, прокурор зобов'язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.
Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені законом наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін (ст. 471 КПК).
Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення чи угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: що він має право на справедливий судовий розгляд.
Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з'ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені законом.
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, її укладення у провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Наслідком укладення та затвердження угоди для підозрюваного (обвинуваченого), прокурора і потерпілого є певні обмеження їх прав на оскарження вироку, що передбачено у ст.ст. 394, 424 КПК, та відмова від здійснення або позбавлення деяких прав (наприклад, для потерпілого - вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди).
Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами згодою невідкладно надсилається до суду.
Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам закону і відмовляє в її затвердженні, якщо:
умови угоди суперечать вимогам закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
існують обгрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається (ст. 474 КПК).
Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Розуміючи потребу у роз'ясненнях положень нового КПК України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 15 листопада 2012 р. № 223-1679/0/4-12 щодо деяких питань здійснення кримінального провадження на підставі угод, зазначив, якщо потерпілим є юридична особа, то угода про примирення може бути укладена з представником цієї юридичної особи. Крім того, угода про примирення також може укладатися, якщо її сторонами чи стороною є неповнолітні. У такому випадку угода укладається за участю їх законних представників і захисників. При цьому, якщо неповнолітній досяг 16 річного віку, він має право укладати угоду про примирення самостійно, але за наявності згоди його законного представника.
У КПК недостатньо врегульована процедура переговорів з приводу укладання угод, але особливу роль в ініціюванні таких угод і участі в переговорах щодо їх укладання і оформлення з боку підозрюваних, обвинувачених, потерпілих як свої клієнтів має відігравати адвокат-захисник чи представник, якщо він залучений до кримінального провадження.
Присутність професійного захисника чи представника особи під час укладання таких угод в кримінальному провадженні гарантує їх добровільність, зрозумілість їх правил, умов, наслідків і відповідність вимогам закону, а також унеможливить застосування до особи, яку він захищає або інтереси якої він представляє незаконних прийомів задля введення її в оману.


2 комментария:

  1. скажите пожалуйста, на сколько "свежи" данные ответы, материал подготовлен в 15м году учитывая изменения в КПК или это старые материалы из юргазеты? спасибо

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Эти материалы подготовлены в 2015 году. В некоторых блоках есть отдельные ссылки на материалы из юргазеты 2013 года, но в блоках по уголовному процессу материалов с юргазеты нет.

      Удалить