Спадкування за заповітом

Доброго дня моїм читачам! Сьогодні я хочу поговорити про спадкування за заповітом. Все, що необхідно про це знати.

Заповітом, згідно ст. 1233 Цивільного кодексу (ЦК), є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Тобто, як видно, заповіт може дати заповідач тільки особисто, і ніхто інший "за дорученням", "від імені" скласти заповіт не має права.

Також слід зазначити, що право на заповіт мають тільки фізичні особи із повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ЦК).

Заповідач може призначити спадкоємцями одну або декілька осіб незалежно від спорідненості (ч. 1 ст. 1235 ЦК), або навіть юридичну особу чи державу. Чи всіх одразу) Або позбавити права на спадшину тих, хто на неї розраховує (членів родини, наприклад); проте це не стосується осіб, які мають обов'язкову частку в спадшині. До таких осіб, відповідно до ст. 1241 ЦК, відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Ці осіби спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповітом може бути охоплено як права і обов'язки, які належать спадкодавцю зараз, так і ті, які будуть належати йому в майбутньому. І якщо заповітом визначено лише права, до спадкоємців всеодно переходять і обов'язки, в обсязі, пропорційному наданим їм правам (ст. 1236 ЦК).

Тепер зупинимось на такому цікавому понятті, як заповідальний відказ. Заповідальним відказом є певна умова майнового характеру, від прийняття якої залежить, чи прийме спадкоємець у спадок майно (ст. 1238 ЦК). Наприклад, спадкоємець, успадковуючи житловий будинок, може бути зобов'язаним відповідно до заповіту надати іншій особі право користуватися цим будинком. Або передати їй певну річ, рухому чи нерухому, проте в межах реальної вартості успадкованого спадкоємцем майна. Тобто, заповідаючи спадкоємцеві у спадок скутер, не є можливим зобов'язати його в якості заповідального відказу передати бабусі у власність, наприклад, його квартиру чи його улюблений Rolls Royce)

Також цікавим є схоже із заповідальним відказом правове явище - заповіт з умовою (ст. 1242 ЦК). Це такий заповіт, в якому виникнення права на спадкування в спадкоємця обумовлено певною умовою, як то, здобуття освіти, народження дитини, проживання в певному місці або одруження (як в романтичних фільмах про кохання), тобто, на відміну від заповідального відказу, умовою немайнового характеру. Звісно така умова повинна бути прийнятною, тобто не протерічити законодавству чи моральним засадам суспільства, а також існувати на момент відкриття спадшини.

Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності (ст. 1243 ЦК). Після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до іншого з подружжя, який його пережив, і з цього моменту змінювати заповіт вже не можна.

Під час складання заповіту спадковавець може, на випадок відмови одного із спадкоємців від спадшини, або його смерті чи інших обставин, за який спадкоємець не зможе прийняти спадшину, вказати іншу особу, яка в такому разі має право прийняти спадшину. Тобто, підпризначити таку особу (ст. 1244 ЦК).

Якщо спадкодавцем в заповіті певна частина спадшини не охоплена заповітом, то така частина спадкується за законом (ст. 1245 ЦК).

Тепер щодо спладення заповіту. Заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, підписується заповідачем, і обов'язково посвідчується нотаріусом або іншою особою відповідно до законодавства (ст. 1247 ЦК). Такими особами можуть бути посадові особи органів місцевого самоврядування, якщо в населеному пункті немає нотаріуса (ст. 1251 ЦК), головним лікарем органу охорони здоров'я або будинку для осіб похилого віку, якщо спадкоємець там перебуває (ч. 1 ст. 1252 ЦК), капітаном судна, якщо спадкоємець перебуває в плаванні (ч. 2 ст. 1252 ЦК), а також начальником експедиції, командиром військової частини, начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Заповіт може бути написаний власноруч заповідачем чи за допомогою технічних засобів. Також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним (ст. 1248 ЦК).
Нотаріус або інша особа, яка посвідчує заповіт, зобов'язані не розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (ст. 1255 ЦК).

Типовий заповіт має примірно такий вигляд:

Приклад

ЗАПОВІТ

Я, Іванов Іван Іванович, що проживає за адресою: м. Запоріжжя, пр-т. Перемоги, 11, кв. 10, паспорт серії СВ №001122, виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 11.11.2011,

на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

належну мені на праві приватної власності квартиру за №10 в місті Запоріжжі, пр-т. Перемоги, будинок №11, заповідаю моєму синові Іванову Петру Івановичу, що проживає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 3, кв. 123, паспорт серії ВС №221100, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 12.12.2012 р.

Зміст ст. ст. 1233-1238 Цивільного кодексу України мені роз'яснено.

Підпис

Цей заповіт посвідчено мною, Петровою Валентиною Іванівною, приватним нотаріусом.

Заповіт підписано гр. Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за №1234...

Стягнуто державного мита (одержано оплати) _______ грн.

Цей заповіт складено в двох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні в справах нотаріальної контори (приватного нотаріуса), а другий - видається заповідачу.

Підпис нотаріуса

Тепер поговоримо про секретний заповіт. В разі, якщо особа складає секретний заповіт, нотаріус при його посвідченні з ним не ознайомлюється. Такий заповіт подається нотаріусу в заклеєному конверті, на якому повинен бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує (ст. 1249 ЦК). Після того, як нотаріус дізнається про смерть заповідача, він призначає день оголошення заповіту і запрошує члені родини спадкодавця. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.  Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується весь зміст заповіту і який підписують нотаріус та свідки (ст. 1250 ЦК).

На прохання заповідача заповіт може бути посвідчено при свідках (ст. 1253 ЦК). Їх участь може бути обов'язковою (коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт) або на вимогу заповідача. В такому разі свідки зачитують заповіт спадкодавця вголос і ставлять на ньому свої підписи.
Звісно, заповідач, окрім окремих випадків, може змінити чи скасувати свій заповіт, або зовсім скласти новий, який, в свою чергу, скасовує попередній повністю або частково (ст. 1254 ЦК). Такі дії вчиняються заповідачем особисто.
Ну і наостанок, слід пам'ятати про те, що заповіт може бути визнано недійсним за рішенням суду в разі, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ст. 1257 ЦК). Також варто мати на увазі, що заповіт є нікчемним, якщо він був складений особою, яка не мала на це права, або якщо він складений з порушенням вимог щодо його форми і засвідчення. В цьому разі звертатись до суду з відповідним позовом не потрібно.