Визначення порядку спілкування батьків із дитиною

В практиці з сімейних справ більша частина питань, із якими до мене звертаються за консультацією та допомогою, відносяться до категорій розподілу майна між подружжям після розірвання шлюбу та аліментних зобов'язань батьків щодо дітей. Також доволі поширеними є питання щодо визначення порядку спілкування батьків із дитиною, про що я і хочу сьогодні поговорити.

Коли між батьками виникає конфлікт, нажаль, не по своїй волі, задіяною в ньому стає дитина. Батьки починають жити окремо один від одного, і дитина залишається з одним із батьків. Проте згідно ст. 141 Сімейного кодексу (СК), батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, і розірвання шлюбу та проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо неї.

Через те, що права батьків щодо дитини є рівними, постає питання щодо визначення порядку виховання та спілкування із нею, в першу чергу, того із батьків, хто проживає окремо.

Так, відповідно до ст. 157 СК,  той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права йому в цьому перешкоджати.

Щоб якось унормувати спілкування того з батьків, хто проживає окремо від дитини, із дитиною, законодавством визначена можливість батьків укласти між собою договір щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків (ч. 4 ст. 157 СК). Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте є випадки, коли батьки не можуть досягти між собою згоди, і укладення договору в цій ситуації є неможливим. В такому разі батько або матір дитими може звернутися із відповідною заявою в органи опіки та піклювання (ст. 158 СК). Орган опіки та піклування, після вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та інших істотних обставин, постановляє рішення про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, яке є обов'язковим до виконання.

В вразі відсутності і в цьому разі згоди між батьками, або незгодою із рішенням органів опіки, чи коли, наприклад, інший з батьків чинить перешкоди у спілкуванні із дитиною, можна звернутися до суду із відповідним позовом (ст. 159 СК). Суд може визначити способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а також, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Начебто і все з цього приводу. Із питаннями ви можете звернутися в коментарях чи на моєму форумі, або прийти до мене на консультацію. Докладніше тут.