Відповіді підготував Юрій Куцай. Дуже дякую йому за допомогу!
Питання 1.
Конституційне право на житло та допомога адвоката у
вирішенні спорів, пов'язаних з питаннями житла.
Основним
нормативно-правовим актом, що має найвищу юридичну силу, є Конституція України.
Норми Конституції - норми прямої дії. Ст.
З Конституції України визначає пріоритетну спрямованість соціальної політики
держави. З огляду на це, право людини на житло є однією з найважливіших
соціальних цінностей, невід'ємним правом кожного громадянина.
Це право громадян України закріплене у ст. 47 Конституції
України, що встановлює три засоби реалізації права громадян на
житло:
можливість побудувати
житло;
придбати у власність;
взяти в оренду.
Для окремих верств
населення, які визнані у встановленому законом порядку такими, що потребують
соціального захисту, Конституцією встановлюються два засоби реалізації права на
житло:
отримання безоплатно
або за доступну для них плату.
Набуте у встановленому законом порядку житло охороняється
законом.
Позбавлення житла
можливе лише у випадках передбачений законом та на підставі рішення суду.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права
приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності,
на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і
повного відшкодування їх вартості.
Примусове відчуження
таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише
в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може
бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,
встановлених законом (ст. 41 Конституції України).
Правознавці виділяють
особисті житлові права, які є абсолютними, невідчужуваними, невід'ємними від
людини, та майнові житлові права, які набуваються на підставі певних юридичних
фактів.
До особистих житлових прав відносять:
право на вільний вибір
місця проживання, свободу пересування.
Майнові житлові права виникають
у власників житла та користувачів житла, зокрема на умовах оренди.
Питання 2.
Жилі приміщення та житлові фонди. Органи управління житловим
фондом. Форма участі громадян в управлінні житловим фондом
Уся сукупність житлових
приміщень і житлових будинків, визнаних такими у встановленому законом порядку
та розташованих на території України, складає її житловий фонд.
Житловий фонд включає:
а) житлові будинки і
житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий
фонд);
б) житлові будинки і
житлові приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим
кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським
організаціям (громадський житловий фонд);
в) житлові будинки, що
належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
г) житлові будинки
(частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної
власності (приватний житловий фонд). Та житловий фонд соціального призначення.
До житлового фонду не належать нежитлові приміщення в
житлових будинках, тобто частини будинку з окремими входами, призначені для торговельних, побутових та
інших потреб н непромислового характеру.
Не належать до
житлового фонду вбудовані нежитлові приміщення.
Головні засади
управління житловим фондом визначено в другому розділі ЖК УРСР, однак
проблемним залишається те, що в чинному ЖК до цього часу передбачена
компетенція у галузі регулювання житлових відносин ще органів колишнього СРСР.
Управління житловим
фондом покладено на органи виконавчої влади місцевих рад, державні комітети і
відомства та спеціально уповноважений орган, що здійснює державне управління в
галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду.
Згідно зі ст. 18 ЖК УРСР управління житловим фондом
здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених
власником.
Управління житловим
фондом здійснюється усіма органами в сукупності, але кожним у межах своєї
компетенції.
Органом спеціальної компетенції є Міністерство регіонального
розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
(далі за текстом - Мінрегіон України), який діє відповідно до Положення про
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального
господарства України, який затверджено Указом Президента України від ЗІ травня
2011 року N 633/2011.
Також у межах своїх
повноважень управління житловим фондом здійснюють виконавчі органи обласних,
районних, міських, селищних, сільських рад. Ще однією ланкою органів управління
житловим фондом є обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації.
Відповідно до
законодавства України та концепції державної житлової політики громадяни можуть
брати участь в управлінні житловим фондом.
На підставі Закону України "Про об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку" громадяни можуть створювати об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку та вступати до них.
Питання 3.
Реалізація права громадян України на житло. Порядок
реалізації. Віковий ценз на придбання в особисту власність та отримання житла в
наймання та
оренду. Правова допомога адвоката
Згідно з чинним законодавством, можна виділити три форми
(способи) реалізації громадянами свого конституційного права на житло:
одержання у безстрокове
користування у встановленому порядку житлового приміщення в будинках державного
чи громадського житлового фонду;
одержання у безстрокове
користування у встановленому порядку житлового приміщення в будинках
житлово-будівельних кооперативів;
набуття житла у
власність шляхом: приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду; придбання
квартир (будинків) у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом
індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших
підставах, передбачених законодавством України.
Згідно зі ст. 32 ЖК
громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового приміщення в
будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, а
такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках
до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або
влаштування на роботу.
Інші неповнолітні
здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або
піклувальників.
Громадяни України
самостійно здійснюють право на найм житла після набуття повної цивільної
дієздатності відповідно до закону.
Питання 4.
Підстави для визнання громадян, які потребують поліпшення
житлових умов. Порядок обліку, надання жилих приміщень у будинках державної,
комунальної і колективної власності. Правова допомога адвоката
Головним засобом
реалізації прав громадян на житло залишається надання житлових приміщень у
будинках державного та громадського житлового фондів. Одержати у безстрокове користування житлове приміщення в будинках
державного чи громадського житлових фондів мають право громадяни, які
потребують поліпшення житлових умов. Законодавчо визначено категорії
громадян, що потребують поліпшення житлових умов.
У ст. 31 ЖК Української PCP 1983 p. (далі - ЖК) зазначено, що
громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у
користування житлового приміщення в будинках державного або громадського
житлового фонду.
Для того, щоб отримати
житлове приміщення, громадяни, які
потребують поліпшення житлових умов, стають на квартирний облік.
Питання, пов'язані з
обліком громадян, які потребують поліпшення житлових умов, із наданням їм
житлових приміщень, регулюються Постановою
Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних
спілок від 11 грудня 1984 р. №470 "Про затвердження правил обліку
громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових
приміщень в Українській PCP".
Квартирний облік - це облік громадян,
які потребують поліпшення житлових умов. Він здійснюється за місцем проживання
громадян у виконавчому комітеті відповідної місцевої ради або за місцем роботи.
Законодавством передбачені випадки, коли
за громадянами може зберігатися право перебувати на квартирному обліку за
місцем попередньої роботи.
Для взяття на
квартирний облік громадяни мають подати заяву про взяття на квартирний облік до
виконавчого комітету місцевої ради за місцем проживання громадян та
адміністрації підприємства, установи, організації за місцем їхньої роботи. Рішення щодо взяття на квартирний облік
повинно бути винесене у місячний строк із дня подання громадянином необхідних
документів. Рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем
роботи затверджується виконавчим комітетом місцевої ради, на території якої
знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Громадянам, які
перебувають на квартирному обліку, житлові приміщення надаються в порядку
загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання житлових
приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання житлових
приміщень. Громадянам, які перебувають на
квартирному обліку на підприємстві, в установі, організації та у виконавчому
комітеті місцевої ради, житлові приміщення надаються там, де раніше настала
черговість на їх одержання.
Питання 5.
Ордер на жиле приміщення і його правове значення. Підстави
та порядок визнання ордера недійсним. Правові наслідки визнання ордера
недійсним
На підставі рішення про надання житлового приміщення в
будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет
районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові
ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове
приміщення. Його може бути видано лише на вільне, як фактично, так і юридично,
житлове приміщення.
Ордер - це правоустановчий документ індивідуального
характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, компетентним приймати
рішення про надання житлової площі, та є підставою для вселення громадян у
надане житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду
або фонду житлово-будівельного кооперативу. Ордер породжує
два види правовідносин:
адміністративно-правові
відносини між виконавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією,
цивільно-правові
відносини між громадянином та зазначеною житлово-експлуатаційною організацією.
На підставі лише самого
рішення громадянин не має права вимагати здійснення будь-яких дій щодо надання
йому приміщення, вказаного в рішенні.
Ордер безпосередньо пов'язаний з особою, якій він виданий, і
не може передаватися іншим, дійсний упродовж 30 днів. Вручається
ордер громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій
особі.
При вселенні громадянин
здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, а за ЇЇ відсутності -
відповідному підприємству, установі, організації, отримуючи одночасно при цьому
паспорти всіх членів сім'ї з відміткою про виселення з попереднього місця
проживання. У надане житлове приміщення переселяються члени сім'ї, які включені
в ордер.
Ордер на житлове
приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку. Вимогу про визнання
ордера недійсним може бути заявлено упродовж трьох років з дня його видачі. У
разі визнання ордера недійсним громадяни, на ім'я яких був виданий ордер,
позбавляються права на займання житлової площі, вказаної в ордері.
Питання 6.
Договір наймання та оренди жилого приміщення, предмет
договору, форма та порядок його укладання. Використовування житлових приміщень
у будинках державної, комунальної та колективної власності. Провадження
адвокатом справ цієї категорії
Ст. 47 Конституції України встановлює, що кожен має право на
житло.
Держава створює умови,
за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у
власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту,
житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за
доступну для них плату відповідно до закону. В Основному Законі держави
пріоритет віддається розвитку приватного житлового фонду. Основні засади
державної житлової політики, закріплені в Конституції України, різко
контрастують із тими, що визначені у ЖК.
У Цивільному кодексі терміни "оренда" та
"найм" є тотожними, тому виникає закономірне питання, чи є тотожними
договір найму в контексті Житлового кодексу та цивільний договір оренди?
Відповідно до ст. 61 ЖК
користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського
житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
Договір найму - це договір, метою якого є задоволення потреб
громадян у житлі, тобто він є "некомерційним договором".
Водночас договір оренди - це оплатний
договір, який може здійснюватися з метою отримання прибутку орендодавця.
Предметом як договору
оренди, так і договору найму є житлове приміщення.
Згідно з ЦК України,
предметом договору найму (оренди) житла можуть бути помешкання, зокрема
квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути
придатним для постійного проживання в ньому. Сторонами в договорі найму
житлового приміщення державного чи комунального майна є наймодавець і наймач.
Договір найму житлового приміщення в будинках державного і
громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера
на житлове приміщення (ст. 61 ЖК). З
Згідно з ч. 2 ст. 793
ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої
частини) строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 6 ЖК
житлові будинки і приміщення призначаються для постійного проживання громадян,
а також для використання у встановленому порядку як службових житлових
приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у житлових будинках для потреб
промислового характеру забороняється.
Для експлуатації
державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні
організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.
Питання 7.
Норма житлової площі при наданні громадянину житлового
приміщення. Право на додаткову житлову площу окремих категорій громадян
Житлове приміщення
надається громадянам у межах норми житлової площі, але не менше розміру, який
визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок
України. Норма житлової площі в Україні
згідно зі ст. 47 ЖК встановлюється в розмірі 13,65 м2 на одну особу.
Норма житлової площі
визначена без урахування розміру підсобних приміщень. Норма житлової площі є
розрахунковим нормативом забезпеченості житловою площею. Цей розмір не
збігається з рівнем фактичної забезпеченості, який може бути вищим або нижчим
від фактичного.
Законодавство України
розрізняє два випадки, коли житлове приміщення може бути більшим за встановлену
норму житлової площі:
коли приміщення
надається з перевищенням норми житлової площі
коли громадянам може
бути надана додаткова житлова площа.
Відповідно до ст. 49 ЖК понад норму житлової площі окремим
категоріям громадян додаткова житлова площа надається у вигляді кімнати або в
розмірі десяти квадратних метрів.
Додаткова житлова площа - це норма
житлової площі, на яку додатково (понад основну норму житлової площі), мають
право окремі категорії громадян і яка не вважається зайвою. До категорії
громадян, які мають право на додаткову житлову площу, відносяться громадяни у
зв'язку зі своєю професійною чи службовою діяльністю, у зв'язку з хронічними
захворюваннями, а також за особливі заслуги перед державою та суспільством.
Щодо порядку та умов надання додаткової житлової площі, то він окремо
визначається законодавством України.
Порядок та умови
надання додаткової житлової площі громадянам, постраждалим внаслідок катастрофи
на ЧАЕС, регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та
постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1589 "Про
порядок надання додаткової житлової площі особам, які внаслідок Чорнобильської
катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами,
дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім'ям, що втратили
годувальника з числа осіб, віднесених до категорії".
Питання 8.
Плата за користування житловим приміщенням і комунальними
послугами. Житлові субсидії. Правова допомога адвоката
Договір найму є двостороннім та оплатним.
Розмір та порядок оплати встановлюється або органами державної влади в
централізованому порядку або органами місцевого самоврядування відповідно до
Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" та інших нормативно-правових
актів.
Квартирна плата - це плата за користування житловим
приміщенням, що є предметом договору найму, яка обчислюється з урахуванням
загальної площі квартири (одноквартирного) будинку.
Комунальні послуги - це
послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими
організаціями наймачам житлових приміщень за встановлену уповноваженими
державними органами плату.
Для відшкодування
наймачам та членам їхніх сімей витрат на оплату житла та комунальних послуг в
Україні діє Програма житлових субсидій.
Субсидія - це один із методів бюджетного регулювання, який передбачає виділення
певної грошової суми на фінансування певних заходів.
Житлова субсидія - це
безготівкова допомога, яка надається державою малозабезпеченим сім'ям з метою
відшкодування витрат на оплату житла та комунальних послуг, субсидія є
безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми
власності житла. Ці відносини регулюються Положенням
про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування
витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу,
твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848. Призначення субсидій та контроль
за їх цільовим використанням здійснюється управліннями праці та соціального
захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі
держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального
захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх
створення) рад. Ст. 5 Положення закріплює перелік підстав, за наявності яких
субсидія не призначається.
Питання 9.
Зміна договору наймання житлового приміщення в будинках
державної, комунальної та колективної власності
Зміна договору найму
житлового приміщення допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом (ст. 651 ЦК). Договір може бути також змінено
за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У ЖК передбачено
підстави для зміни договору найму житлового приміщення.
Член сім'ї наймача може
вимагати, за згоди інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з
ним окремого договору найму (ст. 104 ЖК). Зміна договору найму житлового
приміщення можлива лише за умови, якщо житлова площа, яка припадає на особу, що
вимагає укладення з нею окремого договору найму, може бути виділена у вигляді
приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 ЖК.
У разі відмови членів
сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму спір може бути вирішено в
судовому порядку. Відмову в укладенні окремого договору найму з боку наймодавця
також може бути оскаржено в судовому порядку.
Слід враховувати п.16 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України" від 12.04.1985 № 2.
Житлова площа, на яку претендує член сім'ї наймача, має бути виділена у вигляді
ізольованої кімнати та відповідати встановленому мінімальному розміру.
Не може бути
самостійним предметом договору найму житлове приміщення, яке хоч і є
ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі.
Згідно зі ст. 48 ЖК
житлове приміщення надається громадянам у межах норми житлової площі (13,65
м2), але не менше норми середньої забезпеченості, яка визначаться Кабінетом
Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Повнолітній член сім'ї
наймача має право за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом
з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму
житлового приміщення замість попереднього наймача. У даному випадку
відбувається зміна суб'єктного складу договору, тому необхідною умовою є
отримання згоди наймодавця. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї
наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Цей
перелік підстав, передбачений ЖК, не є закритим, зміна договору найму житлового
приміщення можлива й з інших підстав, передбачених законодавством, з будь-яких
підстав, які не суперечить чинному законодавству, за згодою наймача, членів
його сім'ї і наймодавця.
Питання 10.
Підстави розірвання договору наймання житлового приміщення.
Правова допомога адвоката
Підставою встановлення,
зміни та припинення будь-яких правовідносин є певні юридичні факти, які
поділяються на події і дії. Розірвання
договору може відбуватися на вимогу наймача або наймодавця.
За загальним правилом наймач житлового приміщення має право
за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.
У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого
населеного пункту або в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті договір найму вважається розірваним з дня
вибуття. Якщо з житлового приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму
не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим
житловим приміщенням з дня вибуття.
Договір найму житлового
приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути
розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в
судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.
Наймодавець може вимагати розірвання договору найму житла лише на підставах,
установлених законом та лише в судовому порядку. Договір найму житла може бути
розірваний з ініціативи наймодавця як з наданням, так і без надання іншого помешкання.
Також розірвання договору може відбутись і з ініціативи третіх осіб. Житлові
приміщення, які надаються наймачеві при розірванні договору найму житла з
ініціативи наймодавця, законодавець поділяє на упоряджені житлові приміщення та
інші житлові приміщення.
Упоряджене житлове
приміщення повинне знаходитися у межах даного населеного пункту, має бути
упорядженим стосовно умов цього населеного пункту, відповідати встановленим
санітарним і технічним вимогам, а також відповідати іншим вимогам, зазначеним у
ст. 50 ЖК. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинна бути надана окрема
квартира. У разі виселення з житлового приміщення, меншого за розміром, ніж це
передбачено для надання житлового приміщення в цьому населеному пункті, особі,
що виселяється, надається житлове приміщення відповідно до встановленого
розміру (ст. 113 ЖК).
Питання 11.
Порядок і підстави виселення із житлових приміщень. Спори,
що виникають з таких питаннях, правова допомога адвоката
Виселення із займаного житлового приміщення допускається лише
з підстав, встановлених законом (ст. 109 ЖК), добровільно або
в судовому порядку.
Підстави і порядок
виселення з житлового приміщення встановлюються Житловим кодексом, відповідно
до якого виселення може бути:
з наданням іншого
упорядженого житлового приміщення;
з наданням іншого
житлового приміщення;
без надання житлового
приміщення.
Наймачі та члени їх
сімей, які проживають в житлових будинках державного і громадського житлового
фонду, можуть бути виселені з наданням іншого упорядженого житлового
приміщення, якщо будинок (житлове приміщення): підлягає знесенню; загрожує
обвалом; підлягає переобладнанню на нежитловий.
Знесення будинку (ст.
110,111 ЖК) у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій розташований
будинок, для державних і громадських потреб.
Обґрунтоване рішення
про знесення має бути винесено виконкомом або державною адміністрацією
незалежно від належності будинку. Громадянам,
яких виселяють з будинку, надається інше упоряджене житлове приміщення.
Власникам житлових
будинків, що є у приватній власності громадян, надаються за встановленими
нормами упоряджені квартири в будинках державного або громадського житлового
фонду і надається право вибору:
або отримати
відшкодування вартості будинків (квартир), будівель та пристроїв, що зносяться,
або право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та
пристроїв на свій розсуд.
Загроза обвалом будинку або житлового приміщення, що
розміщується в ньому (ст.ст. 110, 112 ЖК), підтверджена висновком про технічний
стан житлового будинку (житлового приміщення). Інше
упоряджене житлове приміщення залежно від належності будинку, надається
виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншою
громадською організацією, а в разі неможливості надання житлового приміщення
цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради (ст. 112 ЖК).
Переобладнання житлових
будинків або житлових приміщень у нежитлові (ст.ст. 110, 111 ЖК). Переведення придатних для проживання
житлових будинків і житлових приміщень у будинках державного і громадського
житлового фонду в нежитлові не допускається (ст. 8 ЖК). У виняткових випадках таке переведення може
здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради (ч.2 ст.
7 ЖК).
Правовою підставою для розірвання договору найму і виселення
наймача із зайнятого ним приміщення є зміна цільового призначення будинку
(квартири), який у зв'язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу
житлового фонду.
Питання 12.
Виселення з наданням іншого жилого приміщення, виселення без
надання іншого жилого приміщення, виселення у випадку визнання ордера
недійсним. Правова допомога адвоката
Виселення з наданням іншого житлового приміщення, передбачене
ст.ст. 114, 114-1, 117, 125, 132 ЖК, може відбуватися тільки в судовому порядку.
Інше житлове приміщення, що надається громадянам у зв'язку з виселенням,
повинне знаходитися в межах цього населеного пункту і відповідати встановленим
санітарним і технічним вимогам. У постанові Пленуму Верховного Суду України
"Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового
кодексу України" .
Житлове законодавство
передбачає випадки виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. Питання щодо виселення зі службових
приміщень регулюється Положенням "Про порядок та надання службових
житлових приміщень і користування ними в Україні".
Із гуртожитку підлягають виселенню без надання іншого
житлового приміщення сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за
строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчилися у
навчальних закладах і вибули з них, та інші.
Тим часом існує і
категорія осіб, передбачена "Примірним положенням про гуртожитки"
яких не може бути виселено з гуртожитку без надання іншого житла.
Громадяни можуть бути виселені й у зв'язку з визнанням ордера
на житлове приміщення недійсним. У разі визнання ордера
на житлове приміщення недійсним з інших підстав громадяни, зазначені в ордері,
підлягають виселенню з наданням іншого житлового приміщення або приміщення, яке
вони раніше займали.
Якщо громадяни,
зазначені в ордері, раніше користувалися житловим приміщенням у будинку
державного або громадського житлового фонду, їм повинно - бути надано житлове
приміщення, яке вони раніше займали, або інше житлове приміщення.
Виселення без надання іншого житла (ст.ст.116-117 ЖК):
громадяни, які
самовільно зайняли житло, підлягають виселенню в судовому порядку без надання
іншого житла;
якщо наймач, члени його
сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи
псують елементи будинку або об'єкти спільного користування чи використовують
житло не за призначенням та своєю поведінкою створюють для інших мешканців
умови, за яких спільне проживання з ними в будинку, квартирі (їх частині) є
неможливим, а попереджувальні заходи виявилися безрезультатними, власником
подається позов до суду щодо дострокового розірвання договору найму.
Підставами для виселення із соціального житла без надання
іншого житла є:
надання наймачу або
придбання ним іншого житлового приміщення;
підвищення доходів
наймача до рівня, який дозволяє укласти договір найму іншого житлового
приміщення;
подання наймачем
недостовірних даних щодо середньомісячного сукупного доходу за попередній рік,
приховування реальних доходів;
порушення правил
користування житловим приміщенням;
систематичне порушення
умов договору найму соціального житла;
інші підстави, встановлені законом.
Питання 13.
Обмін жилих приміщень. Примусовий обмін жилих приміщень
Відносини щодо обміну житловими приміщеннями регулюються ЖК (ст.79
ЖК) та Правилами обміну житлових приміщень.
Обмін житлового
приміщення є угодою між наймачами цих приміщень про взаємну передачу прав та
обов'язків, пов'язаних із користуванням цим приміщенням.
Право на обмін житлового приміщення надано лише особам, яким
належить самостійне і постійне право користування житловим приміщенням, яке
відповідає вимогам ст. 63 ЖК.
Договір про обмін
житловими приміщеннями може бути як двостороннім, так і багатостороннім,
оскільки кількість учасників обміну не обмежується. Дозволяється обмін у межах
як одного населеного пункту, так і декількох.
Предметом договору обміну житлових приміщень можуть бути:
а) окрема кімната або
інше ізольоване житлове приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат,
одноквартирний житловий будинок, на які укладено договір найму або які
перебувають у користуванні члена ЖБК;
б) частина житлового
приміщення, що припадає на частку наймача або члена його сім'ї, у тому числі
суміжна кімната або частина кімнати.
Обмін частини одного житлового приміщення на частину іншого
не допускається.
Наймач або член його
сім'ї мають право обміняти частину житлової площі, що припадає на його частку,
лише за умови, що в'їжджаючи є членом сім'ї тих осіб, які залишаються проживати
в цьому приміщенні. Згідно з чинними правилами обмін можливий лише стосовно
конкретних житлових приміщень, тобто предметом договору обміну може бути лише
реальне житлове приміщення, а не право на нього.
ЖК допускає можливість примусового обміну, тобто за
відсутності згоди членів сім'ї, в судовому порядку (ст.80 ЖК) Якщо
між членами сім'ї відсутня єдність щодо обміну житлового приміщення, будь-хто з
членів сім'ї має право звернутися до суду і вимагати примусового обміну
житлового приміщення.
Визначено перелік
обставин, за яких не допускається обмін житловими приміщеннями. Обмін житлових
приміщень зумовлює припинення одних правовідносин і виникнення інших.
Обмін житлових приміщень оформлюється шляхом отримання
наймачами обмінних ордерів.
Договір щодо обміну житловими приміщеннями набирає чинності з
моменту отримання ордера, який діє упродовж 30 днів, а при міжміському обміні -
упродовж 60 днів.
Якщо після набрання
чинності договори про обмін житловими приміщеннями сторони відмовляються від
обміну, обмін за їх спільною заявою за умови повернення обмінних ордерів
анулюється відповідною держадміністрацією, яка видала ордери. Якщо ж від обміну
відмовляється одна зі сторін, питання щодо примусового виконання обміну може
бути вирішене в суді на загальних підставах.
Договір обміну житлових приміщень є різновидом
цивільно-правового правочину, відповідно до якого застосовуються норми щодо
визнання правочину недійсним (ст. 215-236 ЦК України).
Обмін житловими приміщеннями може бути визнаний недійсним судом, якщо він
проведений з порушенням вимог, передбачених житловим законодавством, а також на
підставах, встановлених цивільним законодавством для визнання правочинів
недійсними.
Питання 14.
Бронювання житлового приміщення. Підстави та порядок
оформлення бронювання
Бронювання житлового приміщення - це спосіб збереження
житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Порядок та умови
бронювання житлових приміщень регулюються статтями 73-78 ЖК, "Правилами
бронювання житлових приміщень".
Житлові приміщення
бронюються за наймачами та членами їхніх сімей у будинках державного і
громадського житлового фонду:
при направленні на
роботу за кордон - на весь час;
перебування за
кордоном;
при виїзді на роботу в
райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії
трудового договору;
при виїзді на роботу в
праценедостатню сільську місцевість - на обумовлений договором строк.
У разі бронювання
житлового приміщення виконавчий комітет відповідної місцевої ради за місцем
знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім'ї
охоронне свідоцтво (броню) за встановленою формою в двох примірниках: перший
подається до житлово-експлуатаційної організації і є документом суворої
звітності, другий - залишається у власника.
Бронювання житлового приміщення не допускається, якщо до
наймача пред'явлено позов про розірвання чи зміну договору найму житлового
приміщення або про визнання ордера недійсним. Службові
житлові приміщення та житлова площа в гуртожитках бронюванню не підлягають.
Охоронне свідоцтво втрачає силу в таких випадках:
після закінчення
строку, на який воно видане;
при вибутті на постійне
місце проживання в інше житлове приміщення;
при вибутті громадянина
на постійне місце проживання в інший населений пункт;
якщо суд визнав Його
недійсним або анулював достроково.
Якщо наймач і члени
його сім'ї упродовж шести місяців після закінчення строку дії охоронного
свідоцтва не повернуться в житлове приміщення, наймодавець має право вимагати в
судовому порядку розірвання договору найму житлового приміщення.
Питання 15.
Визнання особи такою, що втратила право використання
жилим приміщенням
Визнання особи такою, що втратила право користування житловим
приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,
провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК).
Однією з підстав втрати права користування житловим
приміщенням є відсутність особи понад строки, встановлені ст. 71 ЖК.
Житло зберігається за тимчасової відсутності наймача або
членів Його сім'ї упродовж шести місяців; вказаний строк
може бути продовжений наймодавцем або судом за наявності поважних причин;
встановлені випадки, коли житло обов'язково зберігається за відсутнім наймачем
у строк понад шість місяців.
У разі вибуття наймача
та членів Його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в
інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті договір найму житлового приміщення вважається розірваним із дня вибуття
(ст. 107 ЖК).
Якщо з житлового
приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму житлового приміщення не
розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим житловим
приміщенням із дня вибуття.
Член ЖБК, виключений з кооперативу, втрачає право на
користування квартирою в будинку кооперативу і в разі відмови звільнити її
підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення
(ст. 148 ЖК).
Якщо члена кооперативу
виключено з кооперативу із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7 ст. 147 ЖК,
то виселенню підлягають також члени його сім'ї та інші особи, які проживають
разом з ним.
Згідно з п. 10
постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в
практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про
визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування
житловим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно
з'ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. Коли
відсутній повернувся на житлову площу за згодою членів сім'ї, його не можна
вважати таким, що втратив право на житлову площу. Якщо ж він вселився в житлове
приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки
без поважних причин, то суд може визнати його таким, що втратив право на
житлову площу
Коли в житловому
приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення
в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона
не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у
сукупності з іншими обставинами.
Наймачеві або членові
його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних
причин, суд може з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права
(вселення, обмін, поділ житлового приміщення).
Питання 16.
Приватизація державного житлового фонду. Поняття
приватизації. Об'єкти приватизації. Порядок надання квартир (будинків) у
власність громадянам
Згідно Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду", згідно зі ст. 1 якого приватизація державного житлового
фонду - це відчуження квартир (будинків),
кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше
наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного
житлового фонду на користь громадян України.
Приватизація як процес надання у власність громадян житлових
приміщень можлива лише у державному житловому фонді.
Державний
житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який перебуває
у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних
підприємств, організацій, установ.
Приватизація житла - безкоштовна передача
житлових приміщень із державної власності у приватну власність громадян, які
проживають у цих приміщеннях на підставі договору найму.
До об'єктів приватизації належать:
квартири
багатоквартирних будинків;
одноквартирні будинки;
кімнати у квартирах та
одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.
Законодавчо визначено
перелік об'єктів, що не підлягають приватизації.
Приватизація може здійснюватися шляхом:
безоплатної передачі
громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної
площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 м1 на сім'ю;
продажу надлишків
загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або
перебувають в черзі тих, хто потребує поліпшення житлових умов.
Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку
має право отримати сім'я наймача безплатно, наймач здійснює доплату.
Законодавчо визначено категорію громадян, яким незалежно від розміру загальної
площі безплатно передаються у власність займані ними житлові приміщення.
До органу, що здійснює
приватизацію, разом із заявою подається довідка про склад сім'ї та займані
приміщення, яку видає підприємство, що обслуговує житловий будинок. Передача
квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень
відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня
одержання заяви громадянина, й оформляється свідоцтвом про право власності на
квартиру (будинок), яке не потребує нотаріального посвідчення, але підлягає
реєстрації в органах технічної інвентаризації.
Власник приватизованого
житла має право розпоряджатися квартирою (будинком) на свій розсуд: продавати,
дарувати, заповісти, здавати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші
правочини, не заборонені законом.
Питання 17.
Користування службовими житловими приміщеннями. Порядок
надання квартир та оплата за їх використання. Порядок зупинення користування
службовим та житловим приміщенням.
Це питання регулюється
нормами ЖК (ст.118-126), а також
постановою "Про службові жилі приміщення", якою затверджений Перелік
категорій працівників, яким можуть бути надані службові житлові приміщення.
Відносини, що виникають у зв'язку з наданням та користуванням
службовими житловими приміщеннями, мають низку особливостей:
а) право на службове
житло мають фізичні особи лише окремих професій, тобто ті, які належать до
офіційно встановленого Переліку категорій працівників, яким можуть бути надані
службові житлові приміщення - окремі квартири, розташовані переважно на першому
поверсі;
б) об'єктом таких
правовідносин є службове житлове приміщення, яке включається до числа службових
рішення органу відповідної ради за клопотанням адміністрації підприємства,
установи, організації; в) користувач службовим житловим приміщенням має щодо
нього обмежені права.
Службові житлові приміщення надаються у межах 13,65м2
житлової площі на одну особу, але не менше від
рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному
пункті, визначеному в установленому порядку, однак може бути надане з
перевищенням максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату
(однокімнатну квартиру).
Службове житлове приміщення надається працівникові на всіх
членів сім'ї, які проживають разом з ним. Під час надання
службових житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами
різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють
на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть
проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Не допускається також
заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або
двома і більше одинокими особами.
Надаються службові житлові приміщення за рішенням
адміністрації підприємства, установи, організації, у віданні якої ці приміщення
знаходяться. На підставі рішення
про надання службового житлового приміщення виконавчий комітет районної,
міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який
є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення й
укладення договору найму службового житлового приміщення.
ЖК та Положенням про
порядок надання службових житлових приміщень і користування ними встановлено
загальне правило, коли припиняється право користуванням службовим житловим
приміщенням. Рішення про примусове
виселення приймається тільки в судовому порядку. Без надання іншого
житлового приміщення виселяють осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення
(ст. 116 ЖК). Особи підлягають виселенню без надання іншого житлового
приміщення також у разі визнання ордера на службове житлове приміщення
недійсним.
Питання 18.
Використання житлових приміщень у гуртожитках. Порядок
надання в користування приміщень у гуртожитках. Оплата за мешкання у
гуртожитку. Правова допомога адвоката
Ці правовідносини регулюється нормами чинного ЖК (гл. 4, ст.
127-132 ЖЖ) та "Примірним положенням про гуртожитки". Гуртожитки - це спеціально споруджені або
переобладнанні житлові будинки, які використовуються для проживання робітників,
службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або
навчання (ст. 127 ЖК).
Гуртожитки поділяються
на два види:
для проживання одиноких
громадян (житлові приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб,
які не перебувають у сімейних стосунках);
для проживання сімей.
Житлова площа у
гуртожитку надається за рішенням адміністрації підприємства, установи,
організації в порядку черговості. Норма житлової площі в гуртожитку
визначається чинним житловим законодавством у розмірі, не меншому від 6 м2 на одну особу.
Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів,
учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідувачем
(директором) гуртожитку на підставі виданого адміністрацією підприємства,
установи, організації спеціального ордера.
Підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення
з гуртожитку:
сезонні, тимчасові
працівники й особи, що працювали за строковим трудовим договором і припинили
роботу;
особи, що навчалися в
навчальних закладах і вибули з них;
особи у разі звільнення
за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або
скоєння злочину.
Підлягають виселенню з наданням іншої житлової площі:
особи, які припинили
роботу з інших підстав, крім наведених вище;
у разі знесення будинку
або переобладнання будинку (житлового приміщення) в нежитловий, а також якщо
будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом.
Питання 19.
Правовий статус житлово-будівельних кооперативів. Виселення
з будинків ЖБК
Отримання житла для проживання в будинках ЖБК є одним із
способів реалізації конституційного права на житло.
Регулювання відносини у сфері отримання житла в ЖБК здійснюється ЖК (ст..133-149), Примірним
статутом житлово-будівельного кооперативу, "Правилами обліку громадян, які
бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу", "Про державну
дотацію на утримання квартир у будинках житлово-будівельних (житлових)
кооперативів і молодіжних житлових комплексів" та іншими
нормативно-правовими актами.
На облік тих, хто бажає вступити до ЖБК, беруть громадян, які
постійно проживають у цьому населеному пункті, і потребують поліпшення житлових
умов.
Громадяни, які
перебувають на обліку, приймаються до членів організовуваного кооперативу в
порядку черговості.
Статутом кооперативу визначено:
порядок внесення членом
кооперативу пайових внесків;
права й обов'язки члена
ЖБК, а також членів його сім'ї;
умови користування і
підстави припинення користування житловими приміщеннями.
Рішення про надання окремої квартири з однієї або декількох
кімнат приймається загальними зборами членів ЖБК відповідно до суми пайового
внеску і кількості членів сім'ї члена ЖБК.
Заселення квартир у будинках ЖБК відбувається на підставі
ордера, який видається виконавчим органом районної, міської, районної в місті
ради.
Обмін житловими
приміщеннями між членами того ж самого кооперативу провадиться за рішенням
загальних зборів членів кооперативу.
Член ЖБК зобов'язаний виконувати вимоги статуту ЖБК і рішення
загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених); у встановлений
термін внести вступний і пайовий внески; проводити за свій
рахунок поточний ремонт житлового приміщення; при одержанні іншого житлового
приміщення - звільнити з відповідними членами сім'ї та іншими особами займану
квартиру.
Законодавчо визначено
обставини, за яких можливе виключення члена ЖБК з кооперативу.
Член ЖБК, виключений з
кооперативу, втрачає право користування квартирою в будинку кооперативу і в
разі відмови звільнити її піддягає виселенню в судовому порядку без надання
іншого житлового приміщення. Якщо член ЖБК вибув з кооперативу або переселився
в іншу квартиру в будинку того самого кооперативу, а займане ним житлове
приміщення не закріплене в установленому порядку за членами його сім'ї, вони
підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення
(ст. 116 ЖК). Рішення про виключення з ЖБК може бути
оскаржене в судовому порядку.
Питання 20.
Використання житлових приміщень у квартирах (будинках)
приватного житлового фонду. Виселення членів сім'ї власника квартири (будинку)
Суб'єктами права
приватної власності на житло є громадяни України, іноземні та особи без громадянства,
які набули право власності на законних підставах. Ці відносини регулюються
Цивільним кодексом України. Цивільне законодавство передбачає передачу житлових
приміщень у будинках (квартирах) приватного житлового фонду в користування на
підставі договору найму (оренди) житлового приміщення.
За договором найму
(оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або
зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому
на певний строк за плату (ст. 810 ЦК).
За правовою
визначеністю договір найму (оренди) належить до консенсуальних, вважається
укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними
умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як
істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо
яких за заявою хоча б однієї зі сторін було досягнуто згоди. Предметом договору
найму житла можуть бути помешкання, зокрема, квартира або її частина, житловий
будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного
проживання у ньому.
Договір найму житла укладається в письмовій формі, на строк,
установлений договором. Якщо у договорі строк не
встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років. Розмір плати за
користування житлом встановлюється у договорі наймання житла. Якщо законом
встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата,
встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна
розміру плати за користування житлом не допускається.
Згідно зі ст. 157 ЖК
членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у
випадках, передбачених частиною першою ст. 116 цього кодексу (псування,
використання не за цільовим призначенням,тощо). Виселення провадиться у
судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Питання 21.
Про практику застосування судами законодавства, що регулює
право приватної власності громадянина на житлове приміщення
Лист Верховного Суду України від 26 травня 2001 р.
"Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ
(Житлове право)" вказує на те, що правила ч. 3 ст. 168 ЖК про можливість
розірвання за вимогою наймодавця укладеного на невизначений строк договору
найму житлового приміщення в будинку, що належить громадянину, лише за умови, що займане наймачем
приміщення необхідне для проживання наймодавця та членів його сім'ї (з
попередженням про розірвання договору за три місяці) не суперечать
законодавству щодо здійснення громадянином права приватної власності. У цьому
разі йдеться не про встановлення обмежень власнику розпоряджатися своїм майном,
а про виконання зобов'язань, котрі виникли внаслідок розпорядження власником
своїм майном.
Правила ст. 80 ЖК щодо
примусового обміну житлового приміщення в судовому порядку в разі відсутності
згоди між членами сім'ї не поширюються на обмін житлового приміщення, що
належить їм на праві приватної власності. Вони регулюють тільки правовідносини
між членами сім'ї наймача житлових приміщень у державному або громадському
житловому фонді
Питання 22.
Відповідальність за порушення житлового законодавства.
Правова допомога адвоката
Статтею 189 ЖК за порушення житлового законодавства
передбачено кримінальну, адміністративну відповідальність.
Конкретні види та склад
правопорушень регламентовано нормами цивільного, адміністративного,
кримінального законодавства.
За наявності складу злочину, передбаченого КК України,
кримінальна відповідальність настає:
за зловживання
опікунськими правами (ст. 167 КК);
за незаконне
проникнення до житла, незаконне проведення в ньому обшуку, незаконне виселення
або інші дії, що порушують недоторканність житла громадян (ст. 162 КК);
за злочинні посягання
на приватну, колективну, державну власність.
Адміністративна відповідальність настає за дії, що полягають
у такому:
порушення посадовими
особами порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових
умов, зняття з обліку та надання громадянам житлових приміщень, недодержання
строків заселення житлових будинків і житлових приміщень;
порушення правил користування
житловими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування,
самовільне переобладнання та перепланування житлових будинків і житлових
приміщень, використання їх не за призначенням;
самоправне зайняття
житлового приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду або
фонду ЖБК тощо (ст. 152 КпАП); тримання собак і котів у місцях, де це
заборонено, чи понад установлену кількість (ст. 154 КпАП).
Розрізняють договірні та недоговірні види цивільно-правової
відповідальності.
У цивільному
законодавстві передбачено майнову відповідальність:
за самовільне зведення
житлового будинку, господарських та побутових будівель і споруд (ст. 376 ЦК);
за невиконання
наймодавцем обов'язків щодо забезпечення схоронності житлового фонду та ремонту
житлового приміщення у випадках нагальної потреби (ст. 176 ЖК).
Законодавством також передбачено:
відшкодування шкоди,
заподіяної громадянами житловим будинкам, житловим приміщенням, інженерному
обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків
ділянках (ст. 190 ЖК);
відшкодування моральної
(немайнової) шкоди (ст. 167 ЦК).
Комментариев нет:
Отправить комментарий