21 ноября 2018 г.

Обмеження боржника у виїзді за кордон

Доброго дня всім!
Забігався я зовсім по судах, і давно вже нічого не писав тут. А сьогодні видався відносно вільний день - начебто, можна і відкладені справи доробити, зайвий раз зустрітися із клієнтами, а нічого не хочется. Буває таке.
В такому разі, чому б не написати щось корисне та цікаве. І тому сьогодні я торкнуся теми обмеження у виїзді за кордон для боржника.
Дуже корисний інструмент, яким я раджу, за необхідності, користуватися з метою як забезпечення примусового виконання судового рішення, так і з метою забезпечення вашого позову.

Забезпечення примусового виконання рішення
Пункт 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" надає право державному або приватному виконавцю, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Тобто, таким правом наділений державний або приватний виконавець, і тому, якщо стягувач хоче застосувати даний захід, то йому необхідно звернутись до виконавця із відповідним клопотанням.
Обмеження у виїзді боржника - фізичної особи за кордон здійснюється лише за ухвалою суду. Процедура конкретизована у ст. ст. 441 Цивільного процесуального кодексу та 337 Господарського процесуального кодексу - в залежності від того, в порядку якого з кодексів ухвалено рішення по вашій справі.

Як захід забезпечення позову
З недавнього часу такий захід забезпечення позову з'явився в нових процесуальних кодексах. Частина 2 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу та ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу надають таку можливість. Проте, з особливостями, передбаченими даними статтями.
Заява про забезпечення позову може бути подано до звернення до суду із позовом, і суд повинен вирішити питання по ній не пізніше двох днів з моменту надходження такої заяви (ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу, ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу).

Комментариев нет:

Отправить комментарий