6 июня 2014 г.

Розрахнок пені

Взято з http://vkurse.ua/
Поговоремо сьогодні про пеню та її розрахунок, який призначено для господарських правовідносин.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу, пеня - це штрафна санкція за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, яка нараховується в процентному відношенні від суми заборгованості за кожен день прострочки. 
Пеня є засобом забезпечення виконання зобов'язання. І тут є один нюанс. Для того, щоб мати можливість стягнути пеню, її розмір має бути визначеним в договорі, причому укладеному в письмовій формі. Тобто, якщо пеня не встановлена в договорі, або сам договір укладено в усній формі, то зобов'язання із оплати пені не виникає. Хоча є виключення, коли розмір пені встановлено в законодавстві. Як приклад ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу. Причому, якщо розмір пені в договорі є меньшим за розмір, передбачений в законодавстві, то стягненню підлягає пеня у розмірі, передбаченому в законодавстві.

Таким чином, перед початком розрахування пені, необхідно переконатися, що її стягнення передбачено договором.
Також важливо розуміти, що пеня ніяк не пов'язана із процентом за користування чужими коштами (3%).
Для розрахунку беруться до уваги три категорії:
1. Сума заборгованості, на яку нарахована пеня
2. Період нарахування пені
3. Розмір пені.

Сума заробгованості, на яку нараховується пеня - це сума несвоєчасно повернутих грошових коштів, тобто із порушенням строку. Але бувають випадки, коли строк виконання зобов'язання договором не передбачений. Як тут бути? Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, боржник повинен виконати своє зобов'язання протягом 7-ми днів з моменту отримання відповідної вимоги від кредитора. Таким чином, якщо строк виконання зобов'язання не передбачено договором, - потрібно направити боржнику відповідну письмову вимогу.

Період нарахування пені - це строк, за який розраховується пеня, починаючи із першого дня прострочення зобов'язання. 
Закінченням строку виконання зобов'язання є останній день визначеного в договорі строку. Першим же днем прострочки є наступний після останнього дня виконання зобов'язання день. 
Взагалі, стосовно строків і термінів можна розказати багато цікавого, є свої нюанси. Але не в цій статті. Тому, кому цікаво - гл. 18 Цивільного кодексу.
Повернемося до періоду нарахування пені. Щоб було більш наглядно, пропоную розрібрати приклад.
Припустимо, є письмовий договір поставки, в якому зазначено, що товар підлягає оплаті протягом 10-ти днів з моменту отримання. Товар було отримано 06.06.2014. Таким чином, перебіг строку оплати за поставлений товар починається з 07.06.2014. Беремо календар. рахуємо: 7, 8, 9.... 10-й день припадає на 16.06. Це і буде останній день виконання грошового зобов'язання. Нарахування ж пені, в разу неоплати заборгованості в строк, буде починатися з наступного дня - 17.06.
Хочу звернути Вашу увагу на ще такий момент. В договорах може бути по-різному вказано строк виконання зобов'язання. Наприклад, строк оплати може бути означений не як 10 днів, а як 10 робочих днів, чи 10 банкіських днів. Тут є свої нюанси, будьте уважні!
Так, з моментом початку нарахування пені розірбралися. Тепер потрібно визначити момент закінчення нарахування пені.
З однієї сторони, цим моментом може бути оплата поставленого товару, яка, хоча і з запізненням, але надійшла. З ішної сторони, якщо оплата так і не поступила, законодавством встановлений можливой строк нарахування пені. Так, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу встановлено, що період нарахвання пені закінчується через 6 (182 дні) місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано
До того ж, необхідно пам'ятати, що до правовідносин із стягення пені застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік. Причому, зі спливом позовної давності втрачається право на стягнення не самої пені, а тільки її відповідної частини. Тобто можна стягнути тільки ту частину пені, для якої строк позовної давнини не пройшов. Майте це на увазі!

Розмір пені - це сума в процентах від суми заборгованості, розмір яких встановлюється обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір не встановлено законом або договором. Звертаю Вашу увагу на те, що пеня обчислюється лише у відсотках, а не, наприклад, в твердій грошовій сумі.
На даний час облікова ставка НБУ складає 9,5% річних. Саме річних. Таким чином, вдень це буде 0,026%.
Звертаю увагу, що ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено межі розміру пені - подвійна облікава ставка НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Тепер перейдемо безпосередньо до розрахунку пені
Формула виглядає так: сума пені = сума простроченого зобов'язання х розмір пені за один день х кількість дні прострочки.
Для прикладу розрахуємо розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ на суму прострочки у розмірі 1 000 грн. Кількість днів прострочки - 30.
Вираховуємо розмір пені за один день: 9,5 х 2 / 365 = 0,052% в день.
Далі вираховуємо суму пені: 1 000 х 0,052% х 30 = 1 000 х 0,052 / 100 х 30 = 15 грн. 60 коп.
Як бачите, все просто.

Використані джерела:
4. Расчёт пени // Стаття сайту юридичної фірми "Советник" - www.sov.com.ua

2 комментария:

  1. Доброго дня, якщо не встановлено чітких термінів на виконання грошового зобовязання, то і не виникає права на пеню? Приклад:боржник не був попереджений державним виконавцем про термін сплати боргу, у рішенні суду невизначений термін сплати грошового зобовязання. Чи не так?

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Доброго дня!
      Якщо не встановлено чітких термінів виконання зобов'язання, то воно має бути виконано на першу вимогу протягом 7-ми днів з моменту отримання такої вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу). Після спливу такого терміну можна рахувати пеню.
      Щодо прикладу, то в рішенні суду і не повинно зазначатись строку сплати грошового зобов'язання. Рішення вступає в силу і з цього моменту підлягає обов'язковому виконанню.
      Щодо виконавця, то він обов'язково повинен надіслати боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, а також надати час (10 днів) для добровільного виконання рішення. Нещодавно проходила практика ВСУ, що якщо виконавець не надіслав постанову при відкриття виконавчого провадження боржнику, то він не має право звертати рішення суду до примусового виконання.

      Удалить